КОЛИ В ЖИТТІ ЗАБАГАТО ТРУДНОЩІВ

У цьому розділі ми обговорюємо типи особистості, яким властиве виникнення надмірно активної стресової реакції, і вже дізналися, що їхньою спільною рисою є невідповідність між видами стресової ситуації, яку вони переживають, та їхніми діями у відповідь. Зараз ми розглянемо нову версію появи гіперактивної стресової реакції. І вона дуже непроста.

Йдеться не про людей, які боряться зі стресовими ситуаціями занадто пасивно, занадто відчайдушно, занадто сконцентровано або з надмірною ворожістю. Здається, що в їхньому житті взагалі не так багато стресу. Вони не вважають, що перебувають у стані депресії або тривоги, і психологічні тести підтверджують це. Навпаки, ці люди говорять, що вони щасливі, успішні й досягли всього, чого хотіли (і особистісні тести засвідчують, що так воно і є). Однак самі ці люди (які становлять близько 5 % від загальної кількості населення) мають хронічно активовану стресову реакцію. У чому ж їхня проблема?

На мою думку, їхня проблема відкриває нам несподівану уразливість нашої людської психіки. Ці люди мають «репресивний» тип особистості — всі ми хоч раз стикалися з ними і навіть заздрили їм, думаючи: «Мені б його витримка, йому все так легко дається. Як він це робить?»

Це люди, у яких все до ладу і на своєму місці. Вони самі зізнаються, що люблять усе планувати, не терплять сюрпризів, живуть розміреним життям, дотримуючись власних правил,— кожного дня дістаються на роботу одним маршрутом, носять одяг одного стилю,— про таких людей завжди можна точно сказати, що вони матимуть на обід через два тижні. Не дивно, що вони не люблять двозначності і прагнуть розділити всіх і все на чорне й біле, хороших та поганих людей, припустиму та недозволену поведінку. Вони слідкують за своїми емоціями, не випускаючи їх назовні. Стримані, організовані, працьовиті, продуктивні, надійні члени суспільства, які не виділяються з натовпу (доки ви не зацікавитеся непересічною причиною їхньої надмірної пересічності).

Деякі особистісні тести, які винайшов Річард Девідсон, містять такий тип, як-от «репресивна особистість». Тести не показують, що людина з таким типом перебуває у стані депресії чи тривоги. Натомість вони виявляють потребу такої людини в соціальному конформізмі, страх суспільного несхвалення та психологічний дискомфорт через двозначність, про що свідчить схильність давати категоричні відповіді «Ніколи» та «Завжди» на запитання зі шкалою варіантів. Ніяких напівтонів.

Окрім цих рис, спостерігається відсутність емоційних проявів. Тести показують, що репресивна особистість «блокує негативні почуття» — сама не виражає цих безладних складних емоцій та майже не сприймає їх від інших. Під час дослідження репресивних і нерепресивних людей просять пригадати ситуацію з особистого життя, пов’язану з конкретною сильною емоцією. І ті і ті пригадують та описують її. Однак на прохання розповісти, що вони ще при цьому відчували, нерепресивні, як правило, розповідали про якісь додаткові недомінантні почуття: «Ну, переважно я відчував злість, але також було трохи сумно і також гидко…» А репресивні особистості чітко заявляли, що жодних інших емоцій не було. Суто чорно-біла палітра почуттів, у якій майже немає місця напівтонам.