Я мав честь почути цю історію з перших вуст, від доктора Меєра Фрідмана. У середині 1950-х Фрідман та Розенман були успішними кардіологами і раптом стикнулися з непередбачуваною проблемою. Їм довелося витратити солідну суму, щоб змінити оббиття крісел у своїй приймальні. Це не те питання, яке має займати увагу кардіолога. Але протертим кріслам не було кінця-краю. Одного дня до них прийшов оббивальник, оглянув крісла і відкрив зв’язок між поведінкою типу «А» та появою серцево-судинних захворювань: «Що в біса не так з вашими пацієнтами? Як можна так вичовгати крісла?» Пошарпані та порвані були лише самі краєчки сидінь та підлокітників, неначе кожної ночі в приймальні ночували карликові бобри і щосили витягували свої шиї, щоб дістати до крісел і понівечити їх. Пацієнти в приймальні зазвичай сиділи на самому краю, знервовано крутилися і стискали підлокітники.
Далі все мало відбуватися так: лунає музика, оббивальника хапають за руки і проникливо дивляться йому в очі: «Добродію, ви хоч розумієте, що ви тільки-но сказали?» Тоді миттю збирається нарада за участі оббивальника та інших кардіологів. Збираються групи молодих оббивальників-ентузіастів, які не сплять ночами, а розходяться по всій країні, а потім надсилають сповіщення до Спільного Штабу Оббиття/Кардіології: «Ні, крісел з такими потертостями немає ані в приймальнях урологів, ані в неврологів, онкологів або подологів — лише в кардіологів. Пацієнти з хворобами серця мають якісь унікальні особливості». І звідси бере відлік методика лікування за поведінкою типу «А».
Проте насправді нічого такого не відбулося. Доктор Фрідман зітхнув і зізнався: «Я не звернув жодної уваги на слова майстра. Я був занадто зайнятий і мені в одне вухо влетіло, а з іншого вилетіло». І десь лише за чотири-п’ять років, коли доктор Фрідман уже проводив дослідження за участі своїх пацієнтів, він раптом згадав: «Боже, той оббивальник! Він же говорив про особливість потертостей крісел!» Але історія не зберегла його імені.[108]
Проведено вже безліч досліджень стосовно типу особистості, темпераменту та психології стресу. Науковці заявляють про відмінності в діяльності імунної системи внаслідок пережитого стресу в оптимістів та песимістів. Інші довели, що в сором’язливих людей в певних соціальних обставинах підвищується вміст глюкокортикоїдів у крові. Інші ж розглядають невроз як чинник впливу. Але розгляньмо ще одну тему. Вона особливо цікава тим, що розповідає про людей, яким, здавалося б, узагалі невідомий стрес.