Колеги сприйняли цю концепцію з неймовірним скептицизмом. Пересічного американського кардіолога 1950-х років цікавили серцеві клапани та вміст ліпідів у крові, а не чиясь там реакція на довгу чергу в супермаркеті. Тому спочатку багато фахівців цієї галузі розглядали зв’язок між поведінкою людини та хворобою геть не так, як пропонували про це подумати Фрідман та Розенман: людина набуває поведінки типу «А» внаслідок хвороби серця. Але Фрідман та Розенман провели проспективні дослідження, які показали, що наявність поведінки типу «А» передувала появі хвороби серця. Цей висновок викликав справжній фурор, і вже до 1980-х років найвидатніші світила кардіології зійшлися на думці, що тип поведінки «А» становить щонайменше такий самий ризик для діяльності серцево-судинної системи, як і паління та високий рівень холестерину.

Усі були щасливі, і термін «поведінка типу “А”» став загальновживаним. Але ось яка штука: ретельні дослідження, проведені незабаром, не підтвердили основних висновків Фрідмана та Розенмана. Раптом поведінка типу «А» виявилася вже й не такою аргументованою концепцією. А тоді, наче й того було замало, два інших дослідження виявили, що кращі показники виживання серед пацієнтів, що страждають на серцево-судинні захворювання, мають якраз люди з поведінкою типу «А».

На кінець 1980-х концепція поведінки типу «А» зазнала серйозних змін. По-перше, визнали, що індивідуальні риси краще допомагають спрог­нозувати появу хвороби серця у людей, які переживають свій перший серцевий напад у ранньому віці,— що старшою стає людина, то частіше перший серцевий напад зумовлюється вмістом жирів у крові та палінням. До того ж робота Редфорда Вільямса з Дюкського університету переконала більшість спеціалістів галузі в тому, що ключовою рисою поведінки типу «А» є ворожість. Наприклад, коли науковці ще раз окремо проаналізували кожну з рис характеру, притаманних поведінці типу «А», то виявилося, що саме ворожість є єдиним значущим прогностичним чинником появи хвороби серця. Те саме показали дослідження лікарів, які проводили тести на визначення особистості ще під час свого навчання в медінституті 25 років тому. Однакові результати показували й американські адвокати, і фінські близнюки, і працівники компанії Western Electric — різні групи населення. Ще одним прикладом є кореляція між рівнем ворожості людей, які живуть у різних десяти містах США, та рівнем смертності від серцево-судинних захворювань.^[105] Усі ці дослідження вказують, що високий ступінь ворожості може призводити до ішемічної хвороби серця, атеросклерозу, крововиливу в мозок та вищого рівня смертності внаслідок цих захворювань. Багато з цих досліджень також враховували такі важливі параметри, як-от вік, маса, кров’яний тиск, рівень холестерину та паління. Отже, малоймовірно, що зв’язок між ворожістю та хворобою серця може бути зумовлений іншим чинником (наприклад, тим, що ворожі люди більше схильні до паління, а їхня хвороба серця зумовлена саме палінням, а не ворожістю). Більш нові дослідження показали, що ворожість значно підвищує ймовірність летального випадку від усіх хвороб, не лише серцевих.^[106]