Тоді Блекмор перевірила свою теорію, прибравши відчуття передбачуваності з процесу самолоскотання. По-перше, прибрала відчуття передбачуваності щодо часу виникнення лоскотання — людина натискає на важіль, а ролики в подушечці несподівано починають рухатись не одразу. Якщо цей проміжок триває більше за три десятих секунди і з відповідною до індексу лоскотання інтенсивністю, це рахується так, ніби вас лоскоче стороння людина. Після цього була усунена передбачуваність щодо місця лоскотання — людина рухає важелем, наприклад, уперед-назад, а ролики в подушечці несподівано рухаються в іншому напрямку. Відхилення від напрямку руху важеля більш ніж на 90 градусів відчувалося як лоскотання від сторонньої людини.^[109]

Отже, маємо певні висновки. Лоскотання не викликає ніяких відчуттів, якщо немає ефекту несподіванки. Або непередбачуваності. Або неконт­рольованості. І раптом наш чарівний світ науки про лоскотання починає давати тріщину. Багато сторінок тому ми вже дізналися про такі підвалини психологічного стресу, як-от нестача контролю та передбачуваності. Це погані явища, однак більшості з нас подобається, коли нас лоскоче приємна нам людина.^[110]

Але заждіть секунду, ми ж вистоюємо довгі черги, щоб подивитися фільми, які дивують і жахають нас, ми займаємося банджі-джампінгом і купуємо квиток на американські гірки, які позбавляють нас відчуття контролю та передбачуваності. Інколи ми платимо великі гроші, щоб відчути стрес. І як ми вже дізналися, наш організм активізує симпатичну нервову систему і секрецію великої кількості глюкокортикоїдів під час сексу — як же це пояснити? У Розділі 9 я розповідав про анальгезію, викликану стресом, яка допомагає нам легше пережити неприємні ситуації. А в цьому розділі ми розберемося, чому, отримавши належну дозу стресу і порушивши алостатичну рівновагу якраз настільки, наскільки треба, ви не просто почуваєтеся менш жахливо, ви можете почувати себе прекрасно.

Як це працює? І чому деякий стрес та ризик приносить певним людям настільки приємні відчуття, що вони стають від них залежними? І як стрес взаємодіє із задоволенням та різними предметами зловживання, які викликають звикання?

НЕЙРОХІМІЯ ЗАДОВОЛЕННЯ

НЕЙРОХІМІЯ ЗАДОВОЛЕННЯ

Як ми дізнались із Розділу 14, у мозку розташований центр задоволення, який активно застосовує у своїй діяльності нейромедіатор дофамін. Ми також довідалися, що нестача дофаміну в центрі задоволення може призвести до ангедонії або дисфорії. Цей «дофамінергічний» шлях передачі сигналу бере початок з вентральної ділянки, яка розташована в середньому мозку. Звідти сигнал надходить до прилеглого ядра, а вже звідти до інших частин, включно з лобовою часткою, яка, як ми побачили у Розділах 10 та 12, відіграє ключову роль у здійсненні виконавчих функцій, прийнятті рішень та самоконтролі. Сигнал також надходить і до перед­ньої поясної кори, яка, як ми дізналися з Розділу 14, здатна впливати на виникнення почуття суму (тому існує гіпотеза, що дофамінергічний шлях передачі сигналу зазвичай блокує цю частину). Також сильний сигнал надходить до мигдалеподібного тіла, яке відповідає за появу тривоги та страху, як ми побачили в попередньому розділі.