Зв’язок між дофаміном та задоволенням важковловимий, але важливий. Спочатку можна зробити припущення, що цей нейромедіатор має відношення до задоволення, до винагороди. Наприклад, візьмімо мавпу, яку навчили натискати на важіль десять разів після того, як задзвенить дзвоник,— якщо вона успішно виконає завдання, то за десять секунд отримає смаколик у винагороду. Можна подумати, що запуск дофамінного шляху передачі сигналу змушує нейрони в лобовій частці проявляти свою найбільшу активність як реакцію на винагороду. Однак блискучі дослідження Вольфрама Шульца з Університету Фрібура у Швейцарії показали щось цікавіше. І справді, нейрони лобової частки збуджуються як реакція на винагороду. Проте інтенсивніша реакція виникала ще раніше, коли дзвенів дзвоник і мавпа починала виконувати завдання. Це не був сигнал «О, як чудово». Це пов’язано з майстерністю, очікуванням та впевненістю: «Я знаю, що означає цей знак. Я знаю правила: ЯКЩО я натисну важіль, ТО я отримаю їжу. Зараз я все зроблю. Все буде чудово». Задоволення полягає в очікуванні винагороди; з точки зору дофаміну, винагорода є практично другорядним доповненням.

Психологи називають етап очікування, прагнення та здійснення дій задля отримання винагороди апетитивним, а етап отримання винагороди консуматорним. Висновок дослідження Шульца говорить нам, що якщо ви знаєте, що ваш апетит буде вгамовано, то більше задоволення приносить саме відчуття апетиту, а не насичення.^[111]

Далі потрібно розуміти, що дофамін та пов’язане з ним відчуття приємного очікування активізують процеси, необхідні для отримання винагороди. Пол Філліпс з Університету Північної Кароліни застосував безліч винахідливих методик, щоб виміряти мілісекундні сплески дофаміну в організмі щурів, і довів, що ці сплески стаються саме до початку дій. Потім, як вирішальний аргумент, учений штучно простимулював викид дофаміну — і щур несподівано почав натискати на важіль. Дофамін і справді дає імпульс для початку діяльності.

Ще одним важливим моментом є те, що інтенсивність роботи цього шляху передачі сигналу може змінюватися так само, як і інших шляхів в інших частинах мозку. Сплеск дофамінергічного задоволення стається з подачею сигналу, наприклад, загоранням лампочки, і все, що потрібно,— це домогтися максимально довшого часового проміжку між загоранням лампочки і отриманням винагороди, для того щоб ці випереджувальні сплески дофаміну могли стимулювати збільшувану кількість натискань на важіль. Саме так відбувається відтермінування задоволення — цілеспрямована поведінка ґрунтується на очікуванні. Відтак ми відмовляємося від миттєвого задоволення для того, щоб отримувати гарні оцінки в школі для того, щоб вступити до хорошого університету для того, щоб знайти гарну роботу для того, щоб потрапити в будинок літніх людей, який ми виберемо собі самі.