Важлива міжгрупова відмінність у прояві стресової реакції стосується стабільності ієрархії домінування. Розгляньмо приклад тварини з положенням № 10 в ієрархії. За стабільної системи, ця тварина 95 % часу зазнає утисків від тварини з положенням № 9, але сама 95 % свого часу присвячує нападам на тварину з положенням № 11. На противагу, якщо тварина № 10 присвячує лише 51 % свого часу взаємодії з № 11, це означає, що вони можуть мінятися своїми місцями в ієрархії. У стабільній ієрархії 95 % взаємодії між її членами по вертикалі зміцнюють чинний статус кво. За цих обставин, домінанти мають стійке становище і користуються всіма його психологічними привілеями — контролем, передбачуваністю і т. д. І в такій ситуації саме тварина-домінант має найздоровішу стресову реакцію.

Але існують рідкісні періоди, у які ієрархія стає нестабільною,— якийсь важливий член групи помер, до групи прийшов впливовий новачок, сформувалися або розпалися ключові коаліції,— і як наслідок відбувається революція і становище тварин в ієрархії змінюються. У таких умовах саме тварини-домінанти опиняються в епіцентрі нестабільності, на них звалюється купа проблем, їх найбільше атакують і на них найбільше позначаються всі негаразди коаліційних змін.^[117] І в такі нестабільні періоди домінанти вже не можуть похвалитися найздоровішою стресовою реакцією.

Тому, хоча ієрархічне становище і є важливим прогностичним чинником індивідуальних відмінностей у виникненні стресової реакції, значення цього становища і його психологічні характеристики в конкретній соціальній групі не менш важливі. Іншим важливим чинником є особистий досвід проживання тварини в певній соціальній групі і становище в ній. Наприклад, візьмімо надзвичайно агресивного самця бабуїна, який щойно приєднався до нової зграї і тепер здіймає бучу, нерозбірливо нападаючи на всіх членів зграї. Можна було б зробити припущення про наявність однакової стресової реакції по всій зграї внаслідок дестабілізаційних дій цієї тварюки. Але насправді все залежить від індивідуального досвіду тварини — у небагатьох щасливчиків, яким вдалося уникнути нападів, не сталося ніяких змін у діяльності імунної системи; а от у тих, хто відчув на собі зуби поганця, було зафіксовано пригнічення імунітету — і що частіше на них нападали, то сильнішим було пригнічення. Ви можете запитати: «Якими є наслідки поведінки агресивної особини для роботи імунної системи інших членів соціальної групи, які переживають через це стрес?» Відповідь така: «Точно сказати неможливо — пригнічення імунітету стається не через абстрактне проживання у стресовому оточенні, а через те, наскільки сильно від нього страждаєте конкретно ви».^[118]