Харків, 20 жовтня 1974 року

Харків, 20 жовтня 1974 року

– Ірмо!..

– Ну, чого тобі, Севко?

– Послухай-но, Ірмо, невже ми і справді провернули все це?

– Справді провернули.

– Аж не віриться, чесне слово!..

Сьогодні була неділя, зараз уже вечоріло. Отож у Корнія була вечірня недільна вистава у Старому харківському цирку. На прохання дружини він забрав із собою на роботу також їхню дочку Римму – таким чином, Ірма дістала можливість приділити гостеві максимальну увагу.

Чоловік не ревнував, ні! Ще від самого початку їхнього шлюбу він звик до ситуації, коли дружина регулярно відправлялася в рейси в якості залізничної провідниці, та й сам Корній час від часу виїжджав на гастролі. Але це було, коли вони були молоді та проживали в Києві. Там все було прекрасно, все їх влаштовувало… окрім неможливості при такому стилі життя завести дитину.

Тому перебравшись до «першої української столиці», Ірма почала з того, що з вагонної провідниці перекваліфікувалася на вокзальну касирку. Що ж до Корнія, то в Старому цирку невдовзі намічалося відкриття[150] Харківської філії Всесоюзної дирекції з підготовки циркових програм, атракціонів і номерів. Враховуючи багаторічні успішні виступи на арені в якості музичного ексцентрика, чоловік сподівався, що в новій філії для нього знайдеться місце: мусить же хтось нові покоління циркачів виховувати!

Завдяки цим змінам подружжя нарешті дозволило собі здійснити давню мрію – отак і народилася їхня Риммочка! Всі троє були дуже щасливими, однак сьогодні зранку до Ірми немовби сніг на голову звалився несподіваний гість – провідний інженер Інституту органічної хімії Всеволод Тихомирович Чорнозуб власною персоною!

– Це з Мотовилівського дитбудинку, ми зростали разом, – коротко пояснила Ірма. – Скільки я попереджала це «вовченя»: захочеш в гості – приїжджай, але ж заздалегідь попереджай! Та де там… Як був дикуватим «вовчонком», так ним же й залишився, з роками не змінився анітрохи! З його сестричкою мати справу було простіше. Добре, що сьогодні хоч не моя зміна в касі, бо нам би поговорити по душах!

Корній одразу ж, без зайвих пояснень усе зрозумів і Римму з собою на роботу забрав. Дівчинці то тільки на радість: циркову виставу відвідати замість того, щоб уроки на понеділок готувати!..

Що ж до Ірми та Всеволода, то, лишившись на кухні за вечерею з пляшкою «Трамінеру», вони віддалися давнім спогадам. Річ у тім, що завтра, в понеділок виповнювалося рівно півтора десятиліття відтоді, як «вовчата» помстилися заступникові голови Щорсівського райвиконкому товаришеві Калащуку за смерть своєї матері та за власне спаплюжене дитинство. Звісно, святкувати подібні дати авансом якось не заведено – погана прикмета… Але, по-перше, товариш Калащук був ще тим покидьком, по-друге, він безславно подох, по-третє, вихідний був сьогодні, а завтра понеділок.