– Можете вірити, можете не вірити, але я вже і з СБУ мав неабиякі неприємності через свою позицію щодо Дніпровського гідрокаскаду, – зітхнув Василь. – А тому не хочу, щоб такі неприємності спіткали й вас.

– Ну гаразд, гаразд! – Валігуда задзеленчав олівцем по склянці. – Пане Сивак, ви вже поставили доповідачеві цілих два запитання, отож дайте таку можливість іншим… У кого ще є запитання до доповідача?

«Головастик» знизав плечима, потім схрестив руки на грудях і завмер у своєму кріслі. Натомість підняв руку жовчний чоловік.

– Так, пане Дричак, слухаємо вас?..

– Дякую, пане ведучий.

Жовчний чоловік підвівся, відкашлявся й мовив:

– Немир Дричак, журнал «Вічний Київ»… Шановний пане доповідачу, як ви ставитесь до того факту, що п’ятнадцять років тому місцева жидва підірвала Чорнобильську АЕС, виконуючи завдання закулісного жидівського світового уряду – всесвітнього Сіоністичного конгресу?

– Пане Дричак!.. Немире Флоровичу!.. Це провокація! – ведучий спочатку схопився за голову, потім відчайдушно задзеленчав олівцем по склянці. Однак, не звертаючи на нього уваги, журналіст продовжив:

– Пане Валігудо, не смійте переривати мене! Адже саме так місцева жидва мстилася українцям за погроми часів Богдана Хмельницького і Гайдамаччини, тому питання дуже принципове! А тепер, коли завдяки шановному доповідачеві ми дізналися про небезпеку Дніпровського гідрокаскаду, придуманого жидо-грузином Сталіним-Джугашвілі, виникає нове запитання: як дізнатися, коли сіоністичний Ізраїль планує завдати ракетно-ядерного удару по тутешніх греблях, щоб за потурання жида-президента Кучми остаточно знищити нашу нещасну Неньку-Україну?!

Присутні обурено загомоніли, а Валігуда простогнав безнадійним тоном:

– Це провокація. Я змушений перепросити за поведінку представника шановного часопису і мого колишнього партійного соратника…

– Не треба перепрошувати! Адже очевидно, що всі тутешні сіоністи, окрім Кучми, недарма дременули з України до Ізраїлю і що нам усім треба бути готовими до ядерного удару сіоністичними ракетами по греблях Дніпровського каскаду!.. А до такого ми не готові, злочинно не готові!

– Ну-у-у… припустимо, емігрували не всі, – подав голос «головастик», який дивився на Дричака з явним сарказмом. – Припустимо, я з вами був, є й лишатимусь надалі. І живемо ми з мамою на Старому Подолі. Пане Кредо, підкажіть-но, за скільки хвилин водяний вал від зруйнованої греблі Київської ГЕС досягне нашого району проживання?..

– За п’ятнадцять хвилин, – з готовністю мовив Василь.

– От бачите! Ясна річ, ми з мамою не врятуємося.