– Ну, то мотай у свій Ізраїль! Давай! – гримнув жовчний чоловік.

– Перепрошую, це не ваше діло, але я й надалі лишатимусь у Києві, – спокійно мовив «головастик». – Це моя земля, ніхто мене звідси не вижене.

– Ну… тоді ти смертник, залишений у нас світовим сіонізмом!

– Он як?! Нічого собі… А яка ж мені вигода від цього, не підкажете?

– Вигода пряма: марнославство! Ти хочеш, щоб сіоністи зробили тебе святим жидом, а твою нікчемну книженцію оголосили новим Євангелієм.

Не в змозі стриматися, присутні так і вибухнули реготом. Дехто навіть покрутив пальцем біля скроні. Однак «головастик», навпаки, посерйознішав:

– Та-а-ак, ваші ескапади набридли навіть мені! Перепрошую…

Він підвівся, вийшов у прохід, наблизився до сцени і простягнув доповідачеві біленький прямокутничок цупкого паперу:

– Ось моя візитівка. Обов’язково зв’яжіться зі мною! Все ж таки, як головспец прес-служби Мінпаливенерго, спробую допомогти вам підняти питання гідрокаскаду в нашому відомстві… Не гарантую, але спробую. Майте це на увазі, що у мене особливий режим роботи: з шостої ранку до п’ятнадцятої дня. А тепер… не хочу дискутувати з хворими на голову.

Молодий чоловік різко кивнув у бік жовчного журналіста й полишив залу.

– Пане Дричак! Немире Флоровичу! Навіщо ви так?.. – зітхнув ведучий.

– Нічого, нічого, – задоволено посміхнувся жовчний чоловік, – чим менше серед нас агентів прОклятого племені, тим легше дихається… Але я так і не почув відповіді на поставлене мною дуже серйозне запитання.

– Пане Кредо, чи можете ви сказати щось про небезпеку жидо-ізраїльського ракетно-ядерного удару по греблях українського гідрокаскаду? – в голосі Валігуди відчувалися втома і розчарування.

– У мене нема таких відомостей, – спокійно мовив Василь. – Більше того, Ізраїль офіційно не вважається ядерною державою.

– Я бачу, ти, пане Кредо, теж продався світовому жидо-масонству і сіонізму, якщо ведеш такі розмови, – зневажливо мовив жовчний чоловік. – До речі, а хто ти за етнічною приналежністю?! Яке прізвище ховається під твоїм псевдонімом Кредо – жидівське чи москальське?!

– Я українець від діда-прадіда… – почав Василь, однак в цю мить ведучий перехопив слово:

– Ну все, годі з нас провокацій! Пане Дричак, я позбавляю вас слова.

– Це недемократично! – вибухнув жовчний чоловік.

– Годі вже, дайте й мені дещо запитати, – зітхнув Валігуда. – Я б хотів дізнатися, яким чином можна зменшити небезпеку прориву будь-якої дамби чи греблі водосховищ Дніпровського каскаду? Особливо ДніпроГЕСу, зважаючи на близькість Запорізької АЕС. Але й Київської ГЕС також – бо сам я живу в Дарниці, яка також відноситься до ризикових районів, наскільки я зрозумів. То чи скажете щось втішне, пане Кредо?..