Отак спливали десятки зайвих хвилин очікування появи того, хто ще у квітні цього року очолював український уряд, а потім був підло відправлений у відставку президентом-узурпатором. І це при тому, що не надто давно Київ здригався від протестних хвиль акції «Україна без Кучми»!.. Втім, Дорошенко виявив максимальну лояльність до чинного (точніше, до ПОКИ ЩЕ чинного – хоча це ненадовго) президента. Й навіть відправив у відставку свою найвідданішу соратницю – віце-прем’єрку Ткач. А потім збайдужіло спостерігав за її затриманням і попереднім ув’язненням… Пристрасті навіть крутіші, ніж в бойовику «Тюряга» з Сильвестром Сталлоне!.. Отака вона реальна, без прикрас Україна.

А мерзотник Кучма його за всю виявлену лояльність – у відставку! Отакий негідник!..

Але ж екс-прем’єр Дорошенко та екс-віце-прем’єр Ткач – вони просто святі, справжні патріоти рідної землі! Віктор Дорошенко – справжній гетьман!.. Арміна Ткач – його вірний «тил», опора та надія!..

Терезка Комарницька, яка розташувалася в тісному колі студентів НаУКМА з півлітровим кухлем пива і пакетиком сирних чіпсів, раділа і сміялася, як і решта. Однак сидячи ближче від усіх до вхідних дверей, вона першою вловила якусь надзвичайно піднесену метушню й уривчасті вигуки:

– Йде!.. Йде!.. Вже!.. Нарешті!..

Один за одним присутні повернулися до дверей. Що ж до операторів різних телеканалів, яких до пивбару набилося просто неміряно, то вони за лічені секунди вишикувалися навпроти дверей і націлили на них свої телекамери. Останні секунди очікування…

Й нарешті Віктор Адамович Дорошенко легкою пружньою ходою увірвався до внутрішньої зали пивбару! Точніше, першим з дверей вистрибнув невисокий опецькуватий чоловічок – мабуть, журналіст, котрий запізнювався. А вже слідом в супроводі лише пари бодігардів у двері увійшов сяючий, немов новенький п’ятак, екс-прем’єр-міністр.

– До-о-о!.. ро-о-о!.. шен-н-н!.. ко-о-о!.. – вмить заволали всі присутні: – До-о-о!.. ро-о-о!.. шен-н-н!.. ко-о-о!.. Наш геть!.. ман-н-н!.. До-о-о!.. ро-о-о!.. шен-н-н!.. ко-о-о!..

Перш ніж прослідувати до зарезервованого спеціально для нього місця в центрі зали, екс-прем’єр пройшовся вздовж рядів столиків і потиснув руки всім охочим. Однією з перших такої честі удостоїлася Терезка Комарницька. Простягнута їй рука виявилася несподівано м’якою, тендітною і теплою, найбільше нагадуючи яловичу котлету з тих, які смажила на обід мама Альбіна. Втім, про свої враження дівчина не сказала нікому: а раптом не так зрозуміють?! Може вийти не дуже гарно…

Між тим, завершивши церемонію рукопотискань, радісний Дорошенко пройшов нарешті за свій столик і вже звідти звернувся до присутніх: