– Повторюю, я всього лише докопуюсь до істини. В даному ж разі істина полягає в тому, що відставний прем’єр-міністр Дорошенко збирається висувати свою кандидатуру на майбутніх президентських виборах, не розуміючи прагнень українського народу й не знаючи, чого люди хочуть.

– Ніхто ще нікуди не висувається…

– Офіційно – ніхто. Але навіщо тоді навідуватися у молодіжні пивбари і запрошувати туди «тиху» пресу?! Ту саму пресу, яка чомусь не кусає політика, як належить ланцюговим псам демократії, а мурчить і нявчить біля ніг, немов домашня кішечка. Гадаєте, це просто так?.. Ні, шановна. Хтось почав просувати Дорошенка вперед до перемоги. Схоже на те. Дуже схоже. Принаймні Георгій Гонгадзе, який трохи навчав мене працювати, звернув би увагу саме на цю обставину.

– Як?! Невже сам Гонгадзе?! – здивувалася студенточка.

– Сам Гонгадзе, так. Але важливо інше: виборча кампанія де-факто розпочалася сьогодні й зараз, в цьому пивбарі. Розумієте, Терезо, про що я?..

– Отже, ти-и-и… Ну гаразд – ВИ вважаєте, що-о-о… наш Віктор Адамович виграє ці вибори?.. – обережно поцікавилася вона.

– Виграє. Неодмінно виграє, – кивнув журналіст.

– Ви-и-и… певні?! – Терезка не вірила власним вухам.

– Певен, так. Але це сумно, дуже сумно.

– Чому це раптом сумно?

– По-перше, тому, що Дорошенко не здатен генерувати смисли, які б об’єднували націю. А по-друге, тому, що він – слабак.

– Що-о-о?! – дівочі кулачки мимоволі, самі собою стиснулися.

– Так-так, майбутній президент України Віктор Адамович Дорошенко – слабак і тюхтій. Запам’ятайте мої слова якнайкраще, дівчинко. Можливо, колись згадаєте і ще подякуєте мені.

– Помиляєшся, провокаторе негідний, він лідер! Справжній харизматичний лідер нації, наш звитяжний гетьман!..

– Цього «гетьмана» я елементарно довів до істерики, то хіба він годиться на роль лідера нації?! Облиште.

– Це лише сьогодні…

– Не лише, Терезо, не лише сьогодні. Наприклад, ще цьогоріч навесні, двадцять шостого квітня, тоді ще повноправний прем’єр Дорошенко звітував перед Верховною Радою про роботу свого уряду. Звіт провалився, й у травні уряд пішов у відставку… Але того фатального для уряду дня, двадцять шостого квітня, в парламентських кулуарах Дорошенко сказав журналістам буквально наступне: «Я дійшов до біологічної межі своїх можливостей». Між іншим, цей момент потім показали у вечірніх новинах, але я чув ті слова наживо, з його власних вуст. Чи розумієте ви, що це означає?

– Що наш лідер втомився, дуже втомився від таких провокаторів, як ти!..

Вона мимоволі здійняла сумні очі до всіяного зірками вечірнього неба.