– Це означає, що Дорошенко – слабак і тюхтій. А вам, Терезо, його при тому ще більше шкода. У цьому й полягає наочне пояснення моєї впевненості, що саме Віктор Адамович стане наступним президентом України – а це сумно. Бо з незрозумілої причини наш народ полюбляє слабаків. Люди милуються ними, вони від слабаків у захваті, просто в екстазі! Але мати слабкого лідера нації – це… це!.. А-а-а, через три роки самі побачите, чим подібна нерозсудливість обернеться для всіх нас.

І махнувши на прощання рукою, «головастик» попрямував вулицею. Як раптом Терезці здалося, що вони… колись…

– Стривай… те!.. Перепрошую, стривайте!.. – гукнула вона.

– Ну, чого вам ще? – журналіст зупинився упівоберта до студентки.

– Вибачте… Але чи не могли ми бачитися раніше?..

– Не знаю, – мотнув він головою. – Можливо, десь бачилися. Колись… Київ – це, знаєте, насправді таке собі велике село. Тут усі знають усіх і кожного, просто не можуть одразу пригадати минулі обставини.

– Отож і у мене таке відчуття, нібито…

– Не знаю. Можливо. Все можливо.

І ще раз махнувши рукою, «головастик» віддалився остаточно.

2002 Кава по-львівськи

2002

Кава по-львівськи

Славутич, Чернігівщина, 25 березня 2002 року

Славутич, Чернігівщина, 25 березня 2002 року

Ще рік тому головний редактор тижневика «Рупор Донбасу» Реваз Нугзарович Берідзе навіть подумати не насмілювався, що в його газеті працюватиме такий цінний кадр, як Спартак Андрійович Сивак. Ще торік він обіймав посаду головного спеціаліста прес-служби Мінпаливенерго… хоча й перебував на особливому становищі через свій письменницький талант.

А все через невеличкий роман про якусь там маловідому трагедію… Сам Реваз Нугзарович тієї книженції не читав: головреду і так доводиться щодня перелопачувати силу-силенну інформації – тут не до белетристики!.. І справді, що цікавого може бути в письменницьких вигадках?!

Тим не менш він не міг ігнорувати авторитетні думки інших людей – тим паче якщо йдеться про профільних міністрів! Дійсно, Сивака розшукав і привів тоді ще до Мінвуглепрому хтось із помічників тодішнього міністра Тулумбасова… Причому цей чоловік, який досі не мав найменшого стосунку до вугільної галузі, якось дуже швидко, навіть блискавично вписався в колектив галузевого міністерства.

Другим же авторитетом для Берідзе став наступник Єрмакова – Богдан Ілліч Сташковський. Наскільки вдалося з’ясувати, він виявився живим свідком тієї загадкової катастрофи, про яку Сивак придумав написати свою скромну книжечку. З’ясувавши це, Богдан Ілліч для початку затребував для прочитання примірник книжечки, потім попросив колишнього прес-секретаря, а тепер головспеца прес-служби супроводжувати його в декількох регіональних вояжах. А насамкінець, довірив Сиваку особливу місію: щоранку реферувати центральну пресу й особисто доповідати міністрові все, що пишуть про паливно-енергетичний комплекс!