– Ну, знаєш!.. Я в Кутаїсі української мови не вивчав.

– А редактор, який текст перекладав?..

– А він з Рязані.

– Овва!.. Тоді наступного разу як перекладатиме, хай покаже текст мені.

– На це забракло часу, Спартаку Андрійовичу, ми вже номер здавали! Наступного разу пиши російською.

– Ви хочете бути всеукраїнським виданням чи не хочете?..

Втім, подібні конфлікти мали цілковито робочий характер і ставалися нечасто. В усьому ж іншому Берідзе був дуже задоволений роботою столичного власкора. Більш того, саме завдяки Сиваку і саме тепер він зміг нарешті підступитися до ідеї, яку виношував вже не перший місяць: як би влаштувати рекламний прес-марафон по всіх гідроелектростанціях, розташованих на Дніпрі?! А по дорозі можна було б завертати на інші об’єкти паливно-енергетичного комплексу – наприклад, на шляху з Київської ГЕС до Канівської ГЕС завітати на Трипільську ТЕС…

– Отже, Спартаку Андрійовичу, ти не тільки допоможеш зорганізувати весь цей прес-марафон, але й супроводжуватимеш редакційний десант… наприклад, до Дніпродзержинської ГЕС. А далі ми вже без тебе. Згоден?

– Аякже! Це ж робота, – відповів Сивак.

– Тільки дивись, будь ласка, щоб без твоєї улюбленої інвалідської тематики. Бо ми почнемо з Київської ГЕС…

– А давайте почнемо зі Славутича! – раптом запропонував власкор. – Це хоча й Чернігівська область, проте місто безпосередньо підпорядковано Києву. До того ж там спеціальна економічна зона. А мер там який чудовий!..

– ЧАЕС зупинено, – нагадав Берідзе, – то чи варто їхати туди?..

– Варто! Однозначно варто. Якщо хочете, щоб «Рупор Донбасу» став всеукраїнською газетою, то ми мусимо відвідати і це місто також. Мусимо!..

– Гаразд, переконав.

* * *

Саме тому сьогодні о 7:45 ранку біля старого подільського будинку загальмувала редакційна автівка «Рупору Донбасу» з чотирма співробітниками: окрім водія Прохора, до Києва прибули головний редактор Берідзе, луганський власкор Колтунов та фотокореспондентка Аджапарян. Сивак чекав на них біля під’їзду – але без речей.

– Спартаку Андрійовичу, а чому це ти отак, без нічого?.. – здивувався головред. – Час, знаєш, біжить, хоч і не має ніг…

– Сьогодні понеділок, день важкий, та й погода підкачала. І сам прес-марафон – справа клопітка.

– Це ти нам розповідаєш?!

– Отож зайдіть додому на філіжаночку кави. Зігрієтесь.