– Терезко, післязавтра вдень ти мені потрібна як vis-à-vis. Зможеш мене задовольнити чи ні?

Спартак саме мив свій посуд. Схоже, щойно закінчив їсти. Мама Гатя сиділа за порожнім столом.

– Тебе треба задовольняти фізично чи морально? – всміхнулася дівчина.

– Та ясен перець, що фізично! – знизав плечима Спартак.

– Фу-у-у, розпусники! – мама Гатя скривилася. – Хіба ви не можете вирішувати свої інтимні питання не в моїй присутності?! Майте совість!..

Вони обмінялися короткими поглядами й обидва так і пирснули веселим сміхом. Потім Спартак мовив з докором:

– Ну, ма-а-а! Ну, й чому ж ти весь час купуєшся на це?! Анекдот забула?..

– Який ще анекдот? – не зрозуміла вона.

– Мамусько, ти давно б мала звикнути до жартів твого Спарика! Ти ж його знаєш на цілих тридцять вісім років довше від мене.

Однак оскільки мама Гатя й досі нічого не второпала, Тереза нагадала:

– В готелі не було вільних місць, і в один номер поселили чоловіка й жінку. Отож вночі жінка будить чоловіка й каже: «Знаєте, мені щось так спекотно! Відкрийте кватирку, будь ласка». Він відкрив і далі спить. І знов його жінка будить: «Мені щось так холодно! Закрийте кватирку, прошу». І так кілька разів. Отож коли жінка вкотре попросила чоловіка закрити кватирку, він раптом каже: «Слухайте, а давайте, як подружжя?! Якщо ви не проти». Жінка одразу зраділа: «Давайте, давайте! Нарешті». А чоловік їй: «Якщо тобі холодно, встань і закрий сама, дурепо!..»

Пустуни розреготалися, тоді як мама Гатя спитала невпевнено:

– Ну то й що?..

– А те, мамо, що чужі слова не завжди означають те, про що подумав ти.

– А твої слова що означають?

– Ну, маму-у-усько-о-о!.. Спарик що сказав – що я йому потрібна як vis-à-vis і що його треба задовольняти фізично, так?

– Здається…

– Ну, отож це означає не те, про що ти подумала, а те, що післязавтра вдень він чекає від мене якоїсь фізичної допомоги.

– Ох, пустуни ви сякі-такі! – замахала руками мама Гатя. – Як помер твій, Спарику, татусь, я усі анекдоти позабувала. Забагато ви від мене хочете.

– А все ж таки, про яку допомогу йдеться? – спитала Тереза.