– І що воно означає?
– Магію. Письменницьку магію.
– Тобто?!
– Ну-у-у, ти ж прочитала! – знизав плечима Спартак. – Уряд цього нашого прем’єр-придурка Самойловича не знайшов нічого кращого, як від початку цього року запровадити нові податки на поліграфічну продукцію. Отож українська книжка, й без того недешева, додатково дорожчає. Тоді як російська «сіра» та «чорна» книжкова контрабанда стає ще більш вигідною. Це на корню вбиває все наше книговидання. То що нам, в Москву йти, так?..
– Послухай, Спарику, – нерішучо мовила мама Гатя, – ти вибачай, що я втручаюся у ваші справи, в яких нічого не тямлю… А може, ти б забув про свою дурнувату гордість, помирився б із цим своїм Кузею Олежченком…
– Ти про що, мамо?!
– Ну-у-у, ти ж раніше видавався в Москві, в цьому своєму…
– В «МосЕкспо»?
– В ньому, в ньому! То помирився би з Кузею, повернувся б туди. Га?..
– Ні, мамо, так не буде.
– Чому?! Там же гроші платять. Рибка шукає, де глибше, а людина – де ліпше. Отож якщо краще платять в Москві – нащо тобі здалася наша дурнувата Україна із цим придуркуватим Самойловичем, який заважає моєму синочкові видавати найкращі у світі книжки?..
– Я сказав «ні», отже – «ні»! – брови Спартака зсунулися до перенісся. – По-перше, це Кузя зі мною посварився, а не я з ним. Отож якщо захоче – нехай замирюється, то його дурнувата справа.