– Мабуть, згодом підтягнуться ще, – мовив Ричард Бернардович замислено. – Цікаво, яка кількість членів нашої УАБО пропустить наш інформативний та корисний бізнесменам семінар заради цього політичного збіговиська? Ти як гадаєш, Спартаку Андрійовичу?

– Не знаю, – знизав плечима той. – Мені загалом не спадає на думку нічого, окрім рядків Тичини: «На майдані коло церкви революція іде…»

Телефон головреда задзвонив знов, коли вони вже підходили безпосередньо до Центру розвитку МСБ. То був голова Ваада Зусман.

– Ричарде Бернардовичу, це з єврейської газети… Ви не заперечуєте?

– Все гаразд, відповідай. Якщо через цей часопис ти почуваєшся ближчим до етносу твоєї шановної матері… Це добре.

Спартак натиснув на кнопку з’єднання:

– Слухаю вас, Даніелю Ефраїмовичу?

– Спартаку Андрійовичу, о котрій годині ви зможете бути у нас в редакції «Хадашот»?

– Перепрошую, але… не раніше…

Він запитально подивився на Гжесюка.

– В четвер, – самими лише губами показав той.

– Я буду у вас в четвер ввечері, Даніелю Ефраїмовичу.

– А чому тоді не в грудні?! – здивувався Зусман. – Наприклад, восьмого грудня, на самісіньку Хануку щоб вспіти…

– Азохн вей, Даніелю Ефраїмовичу, я ненавмисно. Просто ось зараз передаю вітання вашому рідному місту. У нас тут, у Чернівцях, семінар триденний, вибачайте. Тому не раніше четверга…

– То, он воно що!.. – зітхнув Зусман. – Ну-у-у… тоді вітання Чернівцям від їхнього уродженця. Чекаю на вас у четвер ввечері. І майте на увазі: доки не переробимо листопадове число «Хадашот»…

– Але ж ми все заверстали! Відповідальна секретарка мала сьогодні поїхати у друкарню з диском…

– Я зупинив її. Перепрошую, що без вашого відома.

– Ну що ж, Даніелю Ефраїмовичу, ви наш шеф-редактор – маєте право!

– Дякую. Але доки ми у вашій присутності не заверстаємо мою нову передовицю в листопадове число газети, на друк вона не піде.

– Даніелю Ефраїмовичу! А чому ваша чудова передовиця не може вийти в грудневому числі «Хадашот»?