– Він помер, я точно знаю, – мовив Спартак упевнено, пригадавши побачене в дорозі марення. Але давати більш докладні пояснення не побажав. – Що ж до квартирантів… Гаразд, нехай живуть, я не проти. Тільки щоб порядні були, за собою прибирали і в наші справи не лізли.

– І-і-і! Я знала, я знала!.. – заверещала Тереза, чмокнула чоловіка в щічку і констатувала: – Нічого, мій коханий чоловіче, я з тебе ще виховаю справжнього революціонера і фаната нашого президента Дорошенка. Ти ще кинеш свого улюбленого придурка Самойловича…

– Терезко! Ну скільки можна пояснювати, що я Самойловича органічно не перетравлюю, оскільки є підозра, що через цю падлюку…

Однак, прокинувшись від верещання невісточки, в цей момент на кухню вийшла заспана мама Гатя. Розібравшись, що й до чого, вона допомогла готувати канапки з чаєм, а заразом і тимчасове розміщення людей на Троєщині узгодила. Потім поснідали, напакували наїдками наплічник з двома торбами, одягнулися й пішли: Спартак – у редакцію журналу, Тереза – «на революцію». Втім, він постояв біля пам’ятника Сковороді, дочекавшись, коли студентська колона під розгорнутими революційними транспарантами, помаранчевими прапорами з коротким підкованим написом «Так!» і ґронами жовтогарячих повітряних кульок зрушить з місця, наспівуючи:

Стояв, доки стильний помаранчевий капелюшок його Терезки остаточно не загубився на тлі пістрявого натовпу. Лише тоді пішов до особнячка, де розташувалися УАБО й редакція його «Буржуїна». Ех, життя, життя, які ж химерні твої зигзаги!.. Якби не розігнали лабораторію високотемпературного паяння – він би і досі працював в ІЕЗ ім. Патона. Якби їхня перша редакція не застрайкувала через невиплату зарплатні, газету «Селянин» не прикрили б, і він би досі працював там редактором відділу. Якби не конфлікт з гендиректром «ДніпроГідроЕнерго», а через це – вже із Берідзе, не виключено, що його б не взяли в «Політику і культуру». Й нарешті, якби не раптова смерть шеф-редактора тижневика «ПіК» Зіновія Кулика – він би ніколи й нізащо не опинився головним редактором в «Буржуїні»…

Отакі-от перекидачки долі.

А ввечері же треба їхати у Ваад України, де на нього чекатимуть Зусман з новою передовицею, відповідальна секретарка Яна Меїрівна і верстальник газети «Хадашот». Коли ж він сьогодні додому добереться?! Ох, тільки б тут, у «Буржуїні», тихесенько відсидітися!.. А ще краще – відпочити б вдома під відео… Наприклад – під улюблену мелодраму «Куди приводять мрії» з Робіном Вільямсом… і в обіймах з Терезкою! Та ну, хоч би в редакції тихо було – і то вже буде добре.