За мить до страти не знав Гордій Чурай, що мине небагато часу — і його дочка стане національною гордістю України, а легендарна слава народної піснетворки понесе її ім’я над віками... Марина Чураївна, славнозвісна піснярка з Полтави, на віки вічні прославить рідний край своїми невмирущими піснями. Через десять літ по загибелі Чурая і Павлюка почнеться Велика Визвольна війна проти польського панування на Україні, і пісня Марини Чурай «За світ встали козаченьки» стане маршовою піснею козацьких військ. Не один десяток пісень складе і виспіває за своє коротке життя Марусенька — надзвичайно вродлива, горда й талановита дочка Гордія Чурая, і ті пісні увійдуть в золотий фонд української культури, і будуть їх люди віками співати по всіх усюдах.

Та доля дівчини буде трагічною.

Виведуть її одного ранку, як і батька оце, на дерев’яний поміст, і стане біля дівчини кат із сокирою. Тільки буде це не у Варшаві, а в рідній Полтаві. Г буде сказано люду, що Марина Чурай з великої любові отруїла свого зрадливого коханого — козака Полтавського полку, і полковий суд засуджує її до страти — «з отсєченієм голова єя».

І в останню мить примчить у Полтаву гонець з Києва і зачитає наказ гетьмана України про помилування, і в тому наказі буде згадувано і його, Гордія Чурая, ім’я: