Польний гетьман спорожнив уже третій келих, як у намет заглянув ротмістр.

— Вашмосць! Гусари спіймали двох кобзарів. До Гуні хотіли прошмигнути!

— Кобзарі? — скривився Потоцький. — Якраз тільки музики не вистачало!.. Чого стоїш, телепню? Тягни їх сюди!..

Ротмістр хутко обернувся й заштовхав до намету двох дядьків. Один був низькорослий, сивовусий, з гірким виразом обличчя. Замість очей в нього були дві рожеві ямки. Його товариш був зрячим — високий, худий, вуса мав руді, брови кущуваті, що супились над гострими очима. В обох висіли через плечі худі торбинки. Високий мав кобзу, а сліпий — ліру. Він тримався за рукав зрячого і дивився прямо поперед себе, міцно стиснувши сухі запалі вуста.

— Ви хто такі? — запитав Потоцький.

— Музики, — відповів високий і по хвилі додав:— Я — Самійло Голосистий, кобзар, а це мій товариш і побратим Ничипір Біда, лірник. Вдвох по Україні мандруємо та людям граємо.

— До бунтів чернь закликаєте?

— Закликаємо до волі! — визивно мовив Самійло Голосистий. — Козацька кобза ще ніколи не грала під панську дудку.

— Ви в мене пограєте! — зашипів Потоцький. — Ви ще потанцюєте під мою дудку, пся крев!

— А ти ж хто такий? — глухо поспитав сліпий лірник.

— Худоба! — Ротмістр навідліг вдарив рукою сліпого лірника. — Бидло! Як ти смієш так казати єгомосці польному гетьману?!

— Бити сліпого діда не вельми велика честь, — з гідністю відповів сліпий лірник і повернув лице на голос Потоцького. — То це ти сам Потоцький?

— Сам, — криво посміхнувся польний гетьман.

— Чули про тебе, катюго, чули! — гнівно сказав лірник. — Села випалюєш, звіре прелютий! Груди жінкам вирізуєш, немовлят знищуєш! Ні людей, ні Бога не боїшся!

— Не боюсь, хлопе. Проти вашого люду в мене військо є, а Бога... З Богом мій капелан побесідує...

— Стережись, звірюко! — вигукнув кобзар Голосистий. — Віділлються вовкові овечі сльози!

Ротмістр вихопив меча, Потоцький спинив його.

— Чекай, ще встигнемо. Хай спершу скажуть ці музики, куди вони йшли. І за чим?

— Туди, де воля б’ється, — сказав кобзар.

— До Гуні та його побратимів, — уточнив лірник.