— Але всі ми тут накладемо головами! — встряв сотник Ворожбит. — І кісток наших гайвороння не позбирає!

— Твоїми кістками і сам ворон подавиться! — почувся вигук.

— Хай не пасталакають про мир! — загули козаки. — Не позволимо між нами клинці вбивати. Стіймо дружно!

— І нічого спішити поперед ляхів у пекло!

— Хай ліпше посли балакають, а ми послухаємо! Коморовський звівся, обтрусив солому, поправив ферезію — довгий приталений плащ з широкими рукавами, облямований хутром та прикрашений метлицями, — і кахикнув.

— Панове козаки! Єгомосць польний гетьман хоче дійти згоди.

— Згоди з панами в козаків не буде! — пролунав голос — Не за тим ви до нас прийшли. Спершу віддайте наші урізані вольності!

— Не я урізаю ваші вольності, а сейм! — перечекавши, доки вгамуються козаки, знову почав посол. — Але я доповім єгомосці... доповім про ваші... е-е... вимоги.

— Що там теревені правити! — знову вихопився наперед Козир. — Вам наступили на хвоста, а ви силкуєтесь його вгору задерти. Приставайте до панів, і край!

— От іменно, що всім нам буде після того край! — крикнув козак з сайгаченям на руках. — Пани тільки й чекають, аби ми склали шаблі та повернулися до них спинами.

— Ляхи нас не посміють і пальцем зачепити! — надривав голос Козир. — Ми розійдемося по волостях, і все.

— А може, й так... — почувся непевний голос. — Дідько його знає, як воно ліпше. Коли б знаття, де впадеш, то й соломки підмостив би.

— Ми панськими посіпаками не будемо! — залунали обурені голоси. — Хто хоче, хай біжить до панів і не каламутить води!

Козир прикусив язика.

— Пане посол! — смокчучи люльку, озвався Гуня. — На яких умовах польний гетьман гадає почати з нами переговори?

— На умовах сеймової Ординації. Це значить...

— Шість тисяч реєстру, — закінчив за нього Гуня. — Гетьман і старшина із шляхти. Козаки стають хлопами у панства. Про волю й балакати нема чого. Чи було коли таке в дідівщину?

— Не було! — загули козаки. — Ні в дідівщину, ні в батьківщину! Ми нащадки вольних козаків!

— І нашої вотчини панству не віддамо!

— Горбатого до стіни не притулиш, а козака до пана!