- Чому? Я не гірший за інших!

- Краще. Не смій вбивати, Інго!

- Чому? — уперто перепитала вона.

— Тому що… я… ти дівчисько. Ти не мусиш вбивати.

Вона стояла поруч, наче чекала інших слів, які так і не пролунали. Потім звільнилася. Насміхаючись, сказала:

- Гаразд. Я триматимусь ззаду… поки вас усіх не переб'ють.

І раптом, відступаючи на крок, вигукнула:

— А якщо з тобою… щось зроблять, то я тобі не пробачу! Чуєш?

Я завмер, не знаючи, що відповісти, і чи потрібно відповідати. Але тут заговорив Екскурсовод, який нерухомою тінню завмер за кілька кроків від нас.

— Цю реакцію ми так і не зрозуміли. Дивна властивість людського розуму. Перенесення основної поведінкової реакції самозбереження на явно байдужих індивідуумів. Якщо пояснювати реакцію з позиції відтворення.