— Слухай… — я забарився, підбираючи прибульцеві ім'я, нічого не вигадав і обійшовся займенником. - Ти можеш нам все розповісти? Хто ви такі? Навіщо нас викрали? Де ми знаходимося? Лише коротко.

— І як повернутись на Землю, — тихо додала Інга.

Прибулець озирнувся, спритно сів у крісло, що стояло поруч. Воно здавалося цілком земним, і я наслідував його приклад. Рита з Інгою зайняли третє, останнє крісло, Кріс сів на мій підлокітник. Тимур залишився стояти.

- Я можу розповісти. Досить коротко.

Він говорив так, наче розповідав завчену напам'ять поему. Не запинаючись, не замислюючись. І навіть із співучою, мелодійною інтонацією.

— Мандруючи у Всесвіті…

Я й зараз чую його голос. Варто лише заплющити очі і уявити пташину фігуру, що уселася в крісло. Крила, які так і не стали нормальними руками, пов'язані. Витягнуті вперед ноги перехрещені, не по-людськи зігнуті в колінах. А вузька дзьоб на совиному обличчі мірно ворушиться, вимовляючи земні слова.

- Пошуковий корабель...

5. ПРАВО ПІТИ

5. ПРАВО ПІТИ

…Мандруючи у Всесвіті, пошуковий корабель цивілізації Лотана втратив енергію, зв'язок та право повернутися. Бо не можна тричі йти в міжзоряний політ і повертатися порожнім без відкритих планет і нових знань.