Ось найперша бесіда Сталіна і Рузвельта сам на сам: «Рузвельт сказав, що має намір у майбутньому докладніше поговорити про післявоєнний статус колоній, але краще це робити без участі Черчилля, у якого немає жодних планів щодо Індії. Сталін відверто остерігався бути втягнутим в обговорення такої делікатної теми. Він лише обмежився зауваженням, що після війни проблема колоніальних імперій може виявитися актуальною, і погодився, що СРСР і США простіше обговорювати це питання, ніж країнам, які володіють колоніями. Мене ж вразила ініціатива Рузвельта у зв’язку з тим, що не так давно я чув, як Гітлер на переговорах з Молотовим у Берліні в листопаді 1940 року пропонував Радянському Союзові спільно з Німеччиною, Італією і Японією поділити британську колоніальну спадщину» [131]. Це непряме свідчення колишнього сталінського дипломата вражає. Отже, бесіди 1940 та 1943 років майже ідентичні. Лише замість Гітлера щодо розділу Індії, Персії та Туреччини зі Сталіним комунікував Рузвельт? Ви знали, що Рузвельт фактично «здав» Сталіну Китай, повіривши (або зробивши вигляд, що вірить) своїм радникам (а вам вже про них відомо), що лідер національно-визвольного руху Чан Кайши, який із 1937 року жорстоко бився з японцями – реакціонер, диктатор і мало не фашист, а от молодий комуніст Мао Цзедун – великий демократ і саме його та китайських комуністів треба підтримувати. Брудно це все…

Але повернемося до основної теми глави. Про це треба писати окрему книгу, тому, знов таки, говоритимемо в більш-менш загальних деталях. Історія умовних способів не знає – це правда. Проте неважко здогадатися, що було б, якби за підтримки американських комуністів та шпигунів у Білому домі, враховуючи Рузвельта, якого цілком можна записувати у зрадники національних інтересів США та фактичного агента Комінтерну, більшовикам вдалося розвалити Британську імперію і встановити свою владу на Близькому Сході, Балканах, в Туреччині та Східній Європі.

Сталін отримував два головні ресурси війни: «гарматне м’ясо» та «кров війни» – нафту. Але світ врятували. У найвідповідальніший момент історії людства, 12 квітня 1945 року у своєму маєтку Уорм-Спінгс помер кращий друг і напарник Сталіна (єдиний президент США, про якого радянська пропаганда відзивалася напрочуд приязно і тепло) Франклін Делано Рузвельт. Офіційно – від крововиливу у мозок. Насправді, як стверджують варті довіри джерела – від кулі снайпера. «Чомусь не було розтину тіла. Поховали легендарного президента в закритій труні. Це відразу ж викликало чутки, що його застрелили в потилицю!