В історії, завдяки «дуже правдивим» мемуарам Судоплатова, Бережкова та інших товаришів, укріпилася версія, що Сталін спокійно сприйняв повідомлення Трумена в Потсдамі про вдалий іспит ядерної зброї. І навіть зверхньо посміхнувся. З цього роблять висновок: Трумен хотів Йосипа Віссаріоновича пошантажувати і полякати, але сталевий Сталін вистояв і лихі задуми імперіалістичного президента зруйнував. Насправді тут інше. Брехун Судоплатов стверджував, що детальна схема атомної бомби американців лежала на столі Сталіна через 12 днів після того, як її зібрали – радянська агентура постаралася. Але цього не могло бути. Бо якби так, то радянські спеціалісти, маючи майже увесь пакет розробок атомного проєкту Третього рейху і самих німецьких ядерників та ще й детальні повідомлення агентів зі США, – не прововтузилися б зі створенням власної бомби понад чотири роки.

Ми ніколи, напевне, не дізнаємося правди. Але схоже на те, що проєкт «Венона» (розкриття радянських шифрів) американських спецслужб почав давати свої плоди ще у 1944 році й більшість московських агентів працювала «під ковпаком» і через них у Кремль «згодовували» дезінформацію. Сталін просто не повірив словам Трумена вважаючи їх блефом, бо його агенти доповідали щось зовсім інше. Наприклад, що проєкт ще «сирий». І успішні ядерні випробування, а потім бомбардування американцями японських об’єктів стало для новоспеченого генералісимуса (це звання Сталін присвоїв собі 27 червня 1945 року) справжнім шоком.

Отож, смерть Рузвельта та атомна бомба зламали більшовицького диктатора і морально, і фізично. Він дурнем не був і чудово розумів, що вистояти проти колосальної потуги об’єднаних економік та армій Великобританії і США, які до того ж мають жахливу атомну зброю й засоби її доставки навіть до двору Кремля, зруйнований війною злиденний СРСР не зможе.

Тому доведеться ставити хрест на всіх безмежних амбіціях. Після повернення з Потсдаму Сталін терміново викликає до себе Курчатова і наказує максимально прискорити роботи зі створення бомби. Але бомба бомбою – її потрібно якось доправити на територію потенційного противника, головне – США. Тому генералісимус також викликає авіаконструктора Туполєва й наказує йому скопіювати до найменших деталей американський стратегічний бомбардувальник Б-29 (тобто тупо вкрасти чужі розробки) і «щоб через рік літав».

Але виявляється, що Ту-4 (тобто насправді Б-29) не дотягує до території США, бо має дальність лише 5,5 тис. км. І тоді Сталін задіює конструктора ракет Сергія Корольова і той уже 8 вересня 1945 року летить в Німеччину, де збирає усе, що стосується ракет ФАУ, в тому числі й усіх доступних конструкторів та інженерів, аби терміново почати розробку на базі ФАУ міжконтинентальної балістичної ракети. Та все це – як у нас кажуть – у свинячий голос. Є такий термін в шахах – «темп». Програти темп – це зробити зайвий хід для досягнення бажаної позиції.