В такому разі противник випереджає тебе на хід, яка б гарна перспектива перед тобою не розгорталася, але партію виграє він. СРСР втратив темп, а заразом і своє майбутнє… Справа всього життя кривавого диктатора улітку 1945 року з гуркотом обвалилася. Він, безумовно, усвідомлював: Друга світова продовжується не на користь більшовизму, який однозначно приречений у стратегічній перспективі.

Кажуть, що Сталін скасував святкування Дня Перемоги 9 травня з огляду на великі людські та матеріальні втрати у війні. Ні-се-ніт-ни-ця. Коли це його хвилювала доля підданих, отих «гвинтиків»? Звернемо увагу, коли саме це сталося: наприкінці 1947 року, коли стало зрозуміло, що жодного «визволення» Ірану, Туреччини, Греції, Сирії, Палестини, Катару не буде. Це визнання того, що шахову партію програно і мат неминучий. Потрясіння диктатора було таким, що він зовсім здурів, зачинившись на дачі й ініціювавши улюблену свою гру – судові процеси.

Але про це – в наступній главі…

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА.

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА.

КІНЕЦЬ ІМПЕРАТОРА СОЮЗУ АБО ПРО СЛАБКІСТЬ ДОМІНАНТІВ

Я недаремно увесь час порівнюю більшовиків з пацюками. Їхні спільноти практично ідентичні й живуть за однаковими законами. І якщо «крисобої», які постають із залізних діжок, це лише легенда, то дійсність набагато цікавіша.

Пацюки живуть відносно невеликими угрупованнями, які називаються «партіями» або «демами». На свою територію сторонніх не пускають і люто ворогують із сусідніми демами. На чолі партії стоїть лідер – головний самець дему, або домінант. І він не добрий та справедливий «батько народу», а безжалісний тиран.

При цьому він рідко буває найрозумнішим і найкмітливішим. Навіть самої фізичної сили недостатньо. Лідером партії стає той, хто демонструє більшу завзятість, хитрість та психологічну стійкість, адже протягом усієї «політичної кар’єри» він перебуває в перманентному емоційному напруженні. Навіть на мить розслабитися – означає програти. Найголовніші суперники – не агресивні сусіди, а – «свої», себто найближчі соратники вождя, його заступники, або науковою мовою – субдомінанти. Перед головним самцем вони демонструють показну повагу й не припускаються жодних суперечок.

Але щойно домінант втратить силу, пильність або здоров’я, вони поступово припиняють йому підкорятися, огризаються, нападають і зрештою убивають. А далі в результаті запеклої боротьби з’являється новий голова партії і все повторюється. Потрясіння Сталіна подіями квітня-серпня 1945 року було настільки великим, що він миттєво постарів і фізично сильно «здав». Між 10 та 15 жовтня у нього трапляється перший інсульт. Диктатор ледве не здох. Більше місяця він провів на дачі, ні з ким не спілкуючись. Припускають, що в нього відібрало мову. Журнал відвідувань показує, що відвідувачів кабінету Сталіна не було в період з 8 жовтня по 17 грудня. Донька генсека також згадує той час як період тривалої і важкої хвороби.