Приклад? Та будь ласка. Знаменита справа Єврейського антифашистського комітету, створеного під час війни. «28 листопада 1948 року Сталін підписав таємне рішення бюро Ради міністрів СРСР: «Єврейський антифашистський комітет негайно розпустити, органи друку цього комітету закрити, справи комітету забрати». Наступного дня оперативники МДБ обшукали і опечатали приміщення» [175]. ЄАК звинуватили у шпигунстві та поширенні націоналістичної пропаганди – стандартний набір. У результаті до справи було притягнуто 125 осіб, з яких 23 розстріляли і 6 померли у в’язниці.
Дослідники знайшли дуже цікаве пояснення, навіщо було знищувати комітет та розкручувати справу. Винен, звичайно, Сталін. «Історик Леонід Млєчін стверджує, що першопричиною справи ЄАК було погіршення здоров’я Сталіна, точніше, те, що про нього писали західні кореспонденти в Москві. Старого диктатора це дуже дратувало. Основою для спекуляцій служили його зовнішній вигляд і зникнення з публічного простору, що почастішали. Але вождя таке пояснення не влаштовувало. Він був упевнений, що хтось із оточення зливає іноземцям відомості про його медичні проблеми.
МДБ знайшло пояснення, яке влаштовувало Хазяїна: інформація йде через родичів його покійної дружини» (там само). Далі знайшли зв’язки з одним із членів комітету і справа закрутилася. Цьому допоміг закоренілий антисемітизм Сталіна. Можливо, все так і було. Але історика Леоніда Млєчіна треба б спитати: а звідки товариш Сталін дізнався, що про нього писали західні газети? Іноземних мов товариш Сталін не знав. Сумнівно, щоб у нього доходили руки почитати в оригіналі «The Washington Post». То хто підсовував йому те, що «дуже дратувало»?
Але звернемо свою загострену пролетарську пильність до того документа, який нібито Сталін підписав нібито 28 листопада. Ось він: «21 листопада 1948 р. В дев’ятку – для затвердження. Бюро Ради Міністрів СРСР доручає Міністерству Державної Безпеки СРСР негайно розпустити Єврейський Антифашистський Комітет, оскільки, як свідчать факти, цей комітет є центром антирадянської пропаганди і регулярно постачає антирадянську інформацію органам іноземної розвідки. Відповідно до цього органи друку цього комітету закрити, справи комітету забрати. Поки нікого не заарештовувати. СТАЛІН, МОЛОТОВ Передано по ВЧ від т. Поскрьобишева 21. ХІ. в 00 ч. 15 м. (1948 г.)»
Що кидається у вічі? Не помилка шановного автора з ВВС Артема Кречетнікова з датою підписання документу, це дрібниці. Звернемо увагу на те, що підписав постанову не сам Сталін. Підписів було два. Другий підписант – В’ячеслав Молотов. Документ явно вийшов з приймальні Сталіна, бо Поскрьобишев був особистим його секретарем. Але от біда: ані 20-го, ані 21-го, ані навіть 28 листопада 1948 року Сталіна у робочому кабінеті не було. І нікого не було з 3 вересня до 2 грудня. В цей період товариш Сталін, за наполегливими рекомендаціями лікарів, перебував на Кавказі.