Відпочивав.
Сталін відпочивав цілих три місяці, а за нього працювали інші й рішення приймали інші.
Підпис Молотова на документі був мов п’яте колесо у воза. Але доречним він стає лише тоді, коли Сталін, як голова Ради міністрів, відсутній. Тоді Молотов як перший заступник голови Ради міністрів підписує, а підпис Сталіна як Генсека та голови Ради міністрів лише позначається.
Що це значить у цьому випадку? Як відомо, державу Ізраїль було проголошено 14 травня 1948 року. У Кремлі цей процес спочатку під- тримували, оскільки сподівалися на «радянізацію» Ізраїлю й пере творення його на опору СРСР у близькосхідному регіоні, оскільки з Іраном та Туреччиною не вдалося. СРСР першим визнав Ізраїль і одразу почав постачати йому зброю, оскільки на нову державу напали арабські сусіди.
Але вже у серпні з’ясувалося, що Ізраїль до союзу з СРСР ставиться більш ніж прохолодно. Охололи і міждержавні стосунки, особливо після тріумфального прибуття посла Ізраїлю у Москві Голди Меїр, яку зустрічали тисячні натовпи радянських євреїв. Піднесення націонал-патріотичних настроїв аж ніяк не могли радувати товаришів з Кремля. Тому вони приймають низку колегіальних рішень щодо цього питання.
Дісталося і ЄАК, котрий був зв’язковим ланцюгом між радянськими євреями та Ізраїлем. І роздратування Сталіна публікаціями західної преси про його здоров’я тут ні до чого. До слова, на рішенні бюро Ради міністрів СРСР стоять підписи «за» Маленкова, Кагановича, Мікояна, Булганіна, Косигіна та Вознесенського. Щоб ви розуміли – Олексій Косигін, Микола Булганін та Микола Вознесенський, крім всього іншого, теж були заступниками голови Ради міністрів. Одночасно Косигін та Вознесенський були заступниками голови Бюро Ради міністрів СРСР. А очолював бюро… Ні, не Молотов. І навіть не Сталін, а Лаврентій Павлович Берія. Орган цей було створено навесні 1946 року й він фактично перебрав на себе керівництво державою.
Таким чином уже з 1946 року Берія стає де-факто другою людиною в Радянському Союзі. А з огляду на стан здоров’я Хазяїна, то і першою. На цій справі я зупинився настільки детально, тому що вона стала прологом інших, зокрема – щодо «безродних космополітів», «Ленінградської справи» та «Справи лікарів». Усі вони були не стільки витвором хворої психіки товариша Сталіна, скільки результатом гризні за владу в його оточенні. Наприклад, «Справу лікарів» інспірували саме пацюки-субдомінанти з метою остаточно підірвати здоров’я вождя. Боротьба за владу підходила до апогею і Сталін ставав перепоною.