Проте таємна історія говорить, що майже всі реформи відбувалися не завдяки Брежнєву, а всупереч йому. Реформування економіки здійснювали голова Ради міністрів СРСР Олексій Косигін та економіст Овсій Ліберман.

Якщо коротко, то головна сутність реформ – надання підприємствам більше економічної свободи, а робітникам матеріального стимулу. Косигін прагнув зменшення бюрократизації, головна увага приділялася прибутковості та рентабельності підприємств. Проте Олексій Миколайович мав потужних ворогів – Брежнєва та Суслова.

Цей дует найближчих соратників та друзів торпедував майже всі ідеї реформаторів. Далися взнаки й особиста неприязнь до Косигіна з боку Брежнєва і ретроградство «сірого кардинала» КПРС Михайла Суслова, який був відвертим «сталіністом» і душителем усього прогресивного. Суслов не просто мав вплив на Брежнєва – він мав на нього вплив воістину магнетичний.

Пральна машина «Рига-55» була точною копією шведської «Husqvarna». Її просто вкрали – головний інженер Ризького електромашинобудівного заводу в 1955 році придбав її на виставці  у Москві, машину розібрали до гвинтика, скопіювали і запустили у виробництво. Біда в тому, що поки копіювали і впроваджували у виробництво, шведи вже припинили їх збирати як застарілі. Випускали її у різних модифікаціях до розвалу СРСР і навіть після нього.

Під цим впливом почалася повзуча реабілітація «сталінізму». Поступово Сталін повертався – у книжках, виставах та кінофільмах. У роки Брежнєва стало модно тримати вдома фото Сталіна і навіть возити його у машині. Попри те, дещо зробити вдалося, і тому Восьма п’ятирічка увійшла до історії СРСР як «Золота». Косигін справді був одним з найбільш тямущих людей на радянському владному олімпі. Проте, незважаючи на всю його прогресивність (у порівнянні з іншими), Олексієві Миколайовичу мало що вдалося. Справа тут в тому, що він не міг реформувати основний принцип радянської економіки – відсутність ринкової системи. У нормальних країнах ринок регулює співвідношення ціна-якість, а також кількість продукції, яка надходить від виробників. Звісно, країни з ринковою економікою розплачуються за це циклічними економічними кризами, проте вони теж грають певну позитивну роль: більш слабший, менш підприємливий «вилітає в трубу», залишаються лише сильні. Такий собі природній відбір.