У СРСР «у трубу» ні хто не вилітав. Заводи про довжували  випускати застарілу продукцію,колгоспи демонструвати «намолоти» на папері. Бо все  навколо – державне. А держава є найгіршим власником. Держава радянського типу – взагалі не може існувати. Ось вам приклад того, як провалився експеримент епохи «Золотої п’ятирічки». Іван Никифорович Худенко ще за часів Хрущова отримав під керівництво радгосп «Ілійський» (Казахстан) і ввів у ньому… капіталістичні принципи роботи, або так звану «безнарядно-ланкову систему оплати праці». Полягала вона в тому, що оплачувався не об’єм роботи (кількість відпрацьованих годин, площа зораної землі тощо), а – її результат: скільки та або інша ланка (низовий трудовий колектив у 4-5 осіб) дає реальної продукції. Через два роки з 800 працівників радгоспу залишилося 80, замість 110 управлінців – двоє. Звільнених працівників госпрозрахунковий радгосп посадив на куцу «соціальну допомогу» – 30 рублів на місяць. При цьому врожайність збільшилася майже утричі, собівартість тонни зерна впала з 70 до 6 рублів 30 копійок. Зарплата механізаторів сягала 330 рублів на місяць, тоді як у пересічному сільгосппідприємстві вона була на рівні 90-100 рублів. При цьому завдяки значно меншій кількості працівників фонд зарплатні знизився зі 181 тис. рублів у 1962 до 59 тис. у 1963.

Про Худенка казахські кіношники зняли документальний фільм «Людина на землі». Його переглянув уже новий Перший секретар ЦК КПРС Л. І. Брежнєв і виніс вердикт «Ця справа є передчасною». У 1969 році Худенко добився нового експерименту, який проводився за постановою Ради міністрів Казахської СРСР. У голому степу «з нуля» було створено невелике «Дослідне господарство з виробництва трав’яного борошна «Акчі». Додавання борошна у раціон корів піднімає надої молока на 40%. І знову успіх за таким само сценарієм. Господарство було настільки успішним, що тут десятками ставили нові комфортабельні будинки для робітників. Архітектор, який переїхав сюди із самої Ама-Ати, Владислав Філатов згадував: «Для вищого сорту вміст каротину в трав’яному борошні встановлювався у 180 одиниць, а у нас було 280. Прилади зашкалювало, приймальники не вірили своїм очам. А ми вичитали, що його зміст залежить від часу доби. І косили вночі, коли каротину максимум» [203]. Українець Худенко не вичитав. Він напевне просто пам’ятав досвід пращурів, які поколіннями косили траву на сіно, щойно на сході сіріло й можна було бачити косу в траві. Але тоді мужики мали стимул – працювали на себе. Для того, аби підняти тракториста радгоспу на роботу удосвіта, теж потрібен був стимул. І він був. Матеріальний. Але… У 1970 році експеримент було розгромлено. По-варварськи. Із застосуванням міліцейських підрозділів. Господарство припинило існування.