Але спробуємо дистанціюватися від жахіть Хмельниччини, про які є чимало свідчень навіть у лояльних до козацтва авторів (один Літопис Самовидця чого вартує!). Про ці жахіття також говорять скупі рядки документів, що свідчать про винищення сіл, міст і містечок. Не будемо з’ясовувати, хто більше в цьому винний — козаки Хмельницького, татарські загони, неорганізовані повстанські ватаги, шляхетські війська, пізніше — армії московітів, шведів тощо. Винні — всі. Не вистачило ні мудрості, ні політичної волі вчасно зупинитися, знайти компроміс.

До яких змін призвела Хмельниччина у внутрішньому житті України?

По-перше, різко занепало господарське життя. Україна, котру в той час було трактовано як «рай», де тече мед та молоко, і яка реально стала житницею Європи, в ході війни перетворили в «пекло», де люди масово гинули від важких умов життя, захворювань і голоду.

По-друге, відбулася зміна еліт. На місце старої шляхетської еліти прийшла еліта козацька. У плані культурному, традицій управління вона програвала попередній еліті, часто демонструючи анархічні настрої. У плані соціально-економічному козацька старшина, за великим рахунком, не пропонувала чогось принципово нового, зберігаючи звичні феодальні відносини. За часів імперської Росії ця еліта трансформувалася в консервативно-феодальне малоросійське дворянство. Водночас Хмельниччина призвела до завершеної інтеграції руської аристократії до складу «польської нації» та подальшої її участі в націотворчих процесах Польщі. Саме за часів козацької «ребелії» чимало руських шляхтичів стали католиками й «поляками»-сарматами.

Щодо «визволення селянства», то воно в ході Хмельниччини й у наступні часи так і не відбулося. Інша річ, що якась частина селянства покозачилася й стала вільною. Це створювало певні можливості для розвитку нових, більш економічно ефективних відносин. Правда, з часом, в умовах імперської Росії це «селянське визволення» було зведене нанівець.

По-третє, катастрофічно деградувало міське життя. Саме міста були тієї соціальною базою, де в плані економічному розвивалися т. зв. буржуазні відносини, а в плані політичному — відбувалося становлення представницької демократії. Міста також були осередками різноманітних інновацій, культурного розвитку, служачи «локомотивами» суспільства. Хмельниччина, а також Руїна, що наступили після неї, призвели до того, що значна частина міст і містечок була зруйнована. Україна з країни, яку можна було б назвати країною міст, перетворилася в сільську країну. Велика кількість колишніх міських поселень стали селами. Така деурбанізація спинила економічний, соціальний і культурний розвиток краю.