Почнемо з повстання.

У питанні міжнародному воно мало такі наслідки.

По-перше, вивело з гри Річ Посполиту як потенційного союзника Венеціанської республіки у війні з Османською імперією. Це дало останній можливість вийти переможцем у цьому військовому протистоянні, заволодівши Критом (Кандією), й взяти під контроль торгівлю в східній частині Середземного моря, яка приносила чималі доходи. Це, своєю чергою, стримувало занепад Османської імперії, яка, навіть перебуваючи в стані деградації, зуміла проіснувати до початку ХХ ст.

По-друге, повстання під проводом Хмельницького не дало можливості реалізувати плани очільників Речі Посполитої щодо захоплення земель Османської імперії в Північному Причорномор’ї й ліквідації Кримського ханства. Пізніше, у кінці XVIII — на початку XIX ст., ці плани були реалізовані — але не Річчю Посполитою, а Російською імперією. Загалом же Хмельницький посприяв і зміцненню Кримського ханства, і збереженню монополії Порти на чорноморську торгівлю.

По-третє, повстання запустило процес розвалу Речі Посполитої як найбільшої держави Центрально-Східної Європи. Її місце мали зайняти якісь інші державні потуги. У кінці XVIII — на початку ХІХ ст. геополітичний спадок Речі Посполитої перейняли переважно Росія, частково — Пруссія й Австрія.

Хмельницький, розпочавши повстання, відкрив скриньку Пандори. Україна стала ареною постійних бойових дій, у яких брали участь військові сили різних держав. Навіть автори, які прославляють Хмельницького, змушені визнати, що повстання під його проводом привело до чисельних руйнувань, масових вбивств, занепаду економічного життя тощо. Так, Валерій Смолій та Валерій Степанков у монографії «Українська національна революція XVII ст. (1648–1676 рр.)» писали: «Від воєнних дій, голоду, епідемій, міграцій на російські та молдавські терени було втрачено щонайменше 65–70 % населення... Оскільки воєнні операції переважно велися на українській території, то саме українці заплатили найвищу ціну. Буквально етноцидом обернулася для них присутність та дії на українських землях польсько-кримських військ протягом січня-березня 1655 р. та у 1664 — першій половині 1665 рр., коли відбувалося масове винищення та захоплення в ясир. Величезних зруйнувань зазнали поселення, було суттєво підірвано економічний потенціал країни»[699]. До цих слів заради об’єктивності варто додати, що не менших руйнувань зазнали українські землі під час «визвольних походів» козаків і татар за часів Богдана Хмельницького і вже після нього. Занадто велику ціну Україна заплатила за свободу. Тим паче, що ця свобода виявилася ефемерною.