А ким же була Марійка? Без знання про альманахи шляхти і ще до того, як виникнуло расове божевілля, всі тваринники і гірські пастухи передусім, вірили у безпомилковість такого знання, силою якого є походження живої істоти, наскільки вона може проявити себе як індивідуальність і є чимось більшим, ніж паразитом. Якщо б таке знання було вирішальним у людинознавстві, то ніхто, мабуть, не мав би кращих знань, ніж пастухи, а серед них особливо — чарівники, пам’ять яких не лише сягала найдальше, але й уважні оцінки яких базувалися на постійному спостереженні за людьми.

Марійка була донькою вже немолодого, середнього ґазди з Криворівні Федя Шестуна, який мав славу працьовитого, богомольного мовчуна і Василини, високої, статної, вогняної, не завжди веселої, але язикатої, охочої до праці, до пліток і до сварок. Марійка була ще дитиною, коли Федьо на саме рахманське свято оголосив сусідам, що лише плодити дітей вже є гріхом і тому підчас запліднення потрібно гаряче і покірно молитися, а до того і після того треба постити, покутувати, брати участь у прощах, врешті-решт без такої підготовки плодити дітей не можна, бо будуть народжуватися самі чорти. З огляду на це робилися висновки, що молодші від Марічки діти шукали собі іншого батька, аби появитися на світ.

Зрештою, де ж є більше знань про людину — чи в тих, що все знають про її походження? Чи може у тих, у кого найвищий ідеал вилітає понад походження, летить до майбутнього за можливостями і тому є, як денний птах, що залетів у ніч і вдаряється об несподівані перешкоди? Чи може там, де людину, навіть найбільшу кількість людей, найчастіше ставлять під збільшуване скло і, слідкуючи за її рухами і виразами, записують щоденно звіти, зовсім не зважаючи на те, звідки людина походить, ані куди йде? Або може і там, де надто багато людей вивчають і надто багато дрібних свідчень записують, а збільшувальне скло зменшує? Чи може найбільше все ж у чарівників та їм подібних діячів, що вірять в чари і в наслання, коли, остерігаючись поганого ока, хижої руки, ворожого виразу, вони так хижо і завзято відслідковують своїх ворожих ближніх, що бачать більше, ніж збільшувальне скло? Які ж знавці більш праві? Котрі більш вимогливі, а котрі більш поблажливі? Котрі виховують найкраще, а в котрих є найбільше ілюзій?

Донька Федя і Василини — пастушка, що вибилася з сільської колії, чи паничева зоря? Чи неповторна краса була збуджена з земної стихії нальотом світла задля того, щоб принизити пишних, щоб потрясти пастушим життям і змінити його, щоб стати пробою золота для того, аби кожен, хто мав би її взяти в обійми і до шлюбу, жахнувся і закричав: «ні, ні, ні»?