Мандль старанно прикрив очі окулярами, відрізав холодніше, ніж завжди.

— Будь-який зупинений розмах є сумним. Зокрема після таких гарних успіхів і перспектив, коли ми не тільки унезалежнили наші континентальні відділення від припливу фунтів стерлінгів, але навіть можемо зміцнити прибутками центральний офіс. Пруссія і пруссаки? Ха, про це можна б багато говорити, я не належу до наклепників, я теж не католик і ніколи ним не був. Але не звик — to come off with a lie[87]. Та часом треба послухати сусідів, навіть якщо у них не найкраща репутація. Чужим розумом справи не робляться. На австрійському Шльонську, що його так хвалив шеф, не можна зауважити одного, особливо, якщо не знаєш місцевих мов: що з часу тих славетних прусських інвестицій бідність серед людей не зменшилася, а зросла. Тимчасом у цілих східних Карпатах, у цих, як кажуть, темних пастухів, навіть у найбідніших, я і близько не бачив такої вбогості, як на Шльонську, де коза є єдиною домашньою твариною. У гуцулів кіз вирощують великими стадами для продажу шкур вірменам і задля м’яса. Якби лише такими були перспективи індустріалізації для загалу, як на Шльонську, то всі відсталі мали б порівняно з цим великий успіх. Бо ті прусські інвестиції — це зовсім не багатство для багатьох. А саме це ми могли б принести в Карпати. Тимчасом центр Європи опиниться в гіршій ситуації, ніж глибинка Африки, де великий Цеціл вторував дорогу діамантами. Ось це меланхолійне.

Директор Якобс, що був родом з Росії, а ставши англійським підданим, примандрував разом з Трастом до Будапешту на постійно, і який до цього моменту не цікавився дискусією, почав оцінювати справу спокійно: «Ах, ці дикі Карпати, ніби й у центрі, але ж сплять, може тому, що занадто дикі, і тому нам не вистачало євреїв, але вони появляться, і тоді Карпати прокинуться».

Мандль, збитий з ходу думок, в’їдливо засміявся і розійшовся, наче доганяв якусь стару образу.

— Всіх цих польських євреїв я відступив би царатові без жодних сумнівів, але таких дратуючих, таких відсталих і самозакоханих у своїй темноті, як євреї з Карпат, я досі ще не зустрічав. Власне через темноту вони є такими хижими. Той посередник Йосель уже гострив собі зуби, аби вхопити мало не весь прибуток Трасту, але я перший і без нього подумав про ці терени. Ах, якби ви побачили те, що ми бачили з директором Гусареком на власні очі: як він дотримується свого ритуалу у кожному русі. Справжній середньовічний ереміт, пов’язаний обітницями, а все задля визискування селян. Таких нехай царат поселить десь у своїх кантонат і цивілізує їх твердою рукою.