— Дай Боже здоров’я і щасливої дороги, — сказав Фока.

— Az öreg Isten adjon![102]— відповіли раз і вдруге мандрівники.

Фока і Баньо, а інші також поміж собою, пили прощальну склянку пива. Допивши до половини, Баньо перервав, вказав пальцем на землю, щось сказав, а Шандор пояснив:

— Це для того Старого, нехай прийде і поп’є.

Фока зрозумів, допивали дуже повільно. Баньо ще щось пробурмотів до своїх, і вони, взявшись за руки, розхиталися в ту і у іншу сторону, кружляючи аркан навколо ґаздів. Відтанцювали дрібними крочками прощальний танець, весь час кланяючись у танці. І так витупцьовували, танцюючи, на дорогу. Ґазди дивилися на них із співчуттям, а Вітролом жалів:

— Бідаки, такий шмат дороги в таку спеку.

Шандор лише цей один раз пожартував:

— Все є звичкою, смерть також! Але хто її вигадав?

Вони знову поспішали, земля знову зникала під їхніми швидкими постолами. Знову здалеку було чути tekerö. Це Баньо Кеменце добирався до музики впертих клавішів, немов до закритих під склепінням землі вод, наче будив тверду і тернисту дівчину Csipke-rozsika. Потім заводила nyenyere у руках молодого Шандора і втікала від смутку, далі цимбали сипали рясний дощ сліз, які зовсім не скаржаться, але мусять текти. Ґєлета забув, що так поспішав до хати, і піднесено заволав:

— Ходімо за ними, до гирла, до моря, там життя!

Кілька бутинарів, з тих молодших, зірвалися, ніби хотіли їх доганяти. Та поки вони щось вирішили, мандрівники зникали, зникали і швидко зникли в куряві і за поворотом дороги. Цвилинюк не витримав. Встав, перехрестився, перехрестив інших, вражено заволав:

— Люди! Ви не пішли до церкви. А чи ви знаєте, у що ви влізли? І хто той старий грубий чорт? Ви бачили, як він йшов! Це ж сам Вічний Жид!

Всі застигли, нарешті Матарга прошепотів:

— Це саме він, ось де справжня безвіра.

Вітролом також перехрестився:

— Вічний Жид? А ми всі йому подавали руку.

Фока влучно відрізав Цвилинюкові:

— Ви ж обіцяли не каркати, і ви ж самі знаєте і самі так говорите, що Вічного Жида вирахували щойно за сімнадцять років.

Цвилинюк загарячкував:

— Не заперечую, але це всупереч розрахунків і тому ще гірше. Щось несподіване загрожує, щось страшне чигає.