КАРМАЙКЛ: Мені відрубали руку паскудні сільські рогулі за Споканом, штат Вашинґтон, двадцять сім років тому. І звіддалека помахали мені нею на прощання. І тепер ти хочеш сказати — після всіх моїх пошуків, після цієї... травми... ти хочеш сказати, що я сам собі відрубав руку? Це ти хочеш сказати?
МЕРВІН: Містер Кармайкл, ви не на того котите тачку.
Пауза.
Пауза.
КАРМАЙКЛ: Що я не на того кочу?
МЕРВІН: Ви не на того котите тачку.
КАРМАЙКЛ: Не на того котять бочку, а не тачку.
МЕРВІН: Бочку! Точно! Я так і думав! Ви не на того котите бочку! Ви як ваша мати! (Пауза.) Так, ви як ваша скажена мати.
Пауза.
Кармайкл дивиться прямо на Мервіна, а той дивиться на нього. Раптом з-за вікна лунає звук сирени, і видно спалахи світла від двох поліційних машин, які під’їжджають до готелю й зупиняються під ним.
Кармайкл дивиться прямо на Мервіна, а той дивиться на нього. Раптом з-за вікна лунає звук сирени, і видно спалахи світла від двох поліційних машин, які під’їжджають до готелю й зупиняються під ним.
ТОБІ: Е-е... це можуть бути лягаві.
Тобі повільно тягне за собою Мерілін і вилазить на пожежну драбину. Мервін дивиться на Мерілін — сумно, збентежено, потім вилазить на підвіконня. Мервінова манірність уперше з нього злітає. Кармайкл залишається зосереджений.
Тобі повільно тягне за собою Мерілін і вилазить на пожежну драбину. Мервін дивиться на Мерілін — сумно, збентежено, потім вилазить на підвіконня. Мервінова манірність уперше з нього злітає. Кармайкл залишається зосереджений.
МЕРВІН: Ти йдеш?!
МЕРІЛІН: Так, іду.
МЕРВІН: З ним?
МЕРІЛІН: Так, з ним.
МЕРВІН: Але... о. Я думав, що почав тобі подобатися.
МЕРІЛІН: Мервіне, я все більше й більше тебе боюся.