Не був приречений на розв’язок

Таких тяжких питань.

І не стогнав під жахливішим тягарем

Ганьби та болю...

То на яку ж позицію пристати ? Яку прийняти позу?

Ба, ба, я можу

Перед обличчям цього нікчемного, страшного

І стидкого світу збрижити брову,

Й до неба руки звести, можу

Перетворити на кулак мою долоню,

Чи провести рукою по своєму

Замисленому й мудрому чолі

Я...

Так, я... Я можу

Собі надати таку позу... перед вами.

І для вас! Але не для себе! Я не потребую

Пози жодної! Не відчуваю

Чужого болю! Декламую тільки мою людськість!

Ні, не існую

І не є я жодним «я», ах, ах, я поза мною,