(Ну а тепер, щоб монолог цей вивершити)

Я відкидаю будь-який порядок,

Ідею всяку,

Не довіряю жодній абстракції, доктрині,

Не вірю ані в Бога, ані в Розум!

Бо досить тих богів!

Дайте мені людину! І нехай

Буде така, як я:

Заплутана, мутна, незріла,

Невикінчена, темна й нечітка.

Щоб з нею танцювати! З нею гратися!

Стинатися на смерть! Вдавати перед нею! До неї лащитися!

Голубитися з нею й ґвалтувати,

На ній себе творити щораз наново,

Аби зростати нею і давати, ростучи,

Собі самому шлюб в людському храмі!

Заходять з усіх сторін: Вельможі, Дами, а також Канцлер, Шеф Поліції і Харцизяки. Музика. Бал.

ХОР:

Це кадриль придворна, ох і ах!