Вона першою рушила в бік поля, далі від моря. Тарнавський ще якийсь час стояв на місці, роззираючись, принюхуючись до прілого, йодистого запаху Азова. В ньому наростала впевненість, що він повертається додому — до дому, якого в нього раніше не було.

— Це прикол, не звертай уваги, — крикнула йому Аліса, плескаючи рукою по стовпу зі старим оголошенням. Тарнавський, рушивши за нею, підійшов до стовпа і прочитав:

ОБЪЯВЛЕНИЕ!!! В связи с проведением АТО в районе населенного пункта «КАШТАНОВОЕ», выход на море запрещен и побережье заминировано!!! Штаб АТО.

ОБЪЯВЛЕНИЕ!!!

В связи с проведением АТО в районе населенного пункта «КАШТАНОВОЕ», выход на море запрещен и побережье заминировано!!!

Штаб АТО.

Відчуваючи незрозуміле наростання радості, ніби чуючи внутрішнім вухом оди Баха, Тарнавський йшов слідом за Алісою. Було тепло, і здавалося, що все йде не до Різдва, а до Вербної неділі і до Великодня. До днів великого чуда перемоги над смертю.

***

Аліса знала стежку, якою ходили місцеві так, щоб не потрапляти на очі військовим на блокпостах.

— Це найбожевільніше, що я робив, — сказав він, коли вони, пригинаючись, перебігали відкриті польові частини стежки до наступних чагарів. Раптом здалеку почулися звуки, схожі на удари грому і Тарнавський спершу не зрозумів, що відбувається, — здавалося, наче на святі запускають салюти, коли ж по наляканому обличчю Аліси він врешті здогадався, що то долинали звуки обстрілів, які велися буквально за кілька кілометрів від них.

— Давай сюди тепер, — сказала Аліса, стараючись зберегти незворушний вигляд. — Вони там, на лінії, стоять і гатять одне в одного. У Каштанове до бабці вже нічого не прилітає.

За хвилин десять звуки канонади стихли. Ще через півкілометра гримотіння ударів стало чутно знову, тепер гучніше. Аліса вела через порослу високою висохлою травою стежкою в бік моря.

— Ми вже майже обійшли блопост. Тепер треба на берегову лінію.

Тарнавський лиш кивнув. Ішли вони мовчки. Макс думав про різні види смерті: смерть соціальну, смерть літературну, смерть моральну, смерть тіла, а також про різні види безсмертя: літературне безсмертя, безсмертя в пам’яті, безсмертя небесне, що сплавлює душу і тіло.

Мін і справді, хоч про це попереджали написи, наразі не було, але Макс розумів, що навіть якщо він буде дуже уважно придивлятися, своїм ненатренованим поглядом він нізащо не зауважить розтяжки. Єдине, що залишалося — це слухати серцем.