Де пани чубляться, там кошерна кисне

Нещодавно кошерну горілку почали виробляти колишні «польмосівські» заклади в Білостоку. Сертифікат видає рабин з Ізраїлю. Окрім того, Фонд Ніссенбаумів готує власне виробництво кошерного алкоголю — у вересні нібито розпочнеться розлив у Бельсько-Бялій. Як запевняє прес-секретар фундації Піщек, доходи від продажу алкоголю підуть на статутні цілі фонду — порятунок пам’яток єврейської культури.

Усі погоджуються з тим, що занадто велика кількість кошерної горілки на ринку може погано вплинути на її марку і якість, а також знизити попит.

Герой І мовчить.

СЕЛЯНИН: Пане підхорунжий, Ви не впізнаєте мене?

ГЕРОЙ І: Ні.

СЕЛЯНИН: У партизанському загоні мене прозивали Ворона.

ГЕРОЙ І: Люди, лишіть мене в спокої з тим минулим.

СЕЛЯНИН: Ви гніваєтеся на людей?

ГЕРОЙ І: Не знаю, я не хочу балакати. Я тут, у театрі мушу балакати без кінця.

СЕЛЯНИН: Ви вже забули мене, пане підхорунжий.

ГЕРОЙ І: Облишмо ті старі історії.

СЕЛЯНИН: А, ну то я вже піду, чи нема у вас десь капки шнапсу?

ГЕРОЙ І: У шафі стоять пляшка і склянка.

Селянин наливає собі півсклянки горілки. Випиває. Бере з ліжка червоне яблуко.

ГЕРОЙ І: Був рольмопс, але його батько з’їв.

СЕЛЯНИН: Певно, що селедець то не ябко. То ви маєте батька?