— Добре подумай, крихітко.

Вона хотіла бути зі мною. Зі мною і тільки зі мною.

— Ти впевнена?

— На всі сто.

Це, звісно, міняло справу. Дівчинка виявилась з наполегливих. Ми опинилися в ліжку. Не думаю, що я перепив.

Я не бачив причини відмовлятися від того, що само припливло в руки. Чимось ми були з нею подібні.

Крихітка мала цілковиту свободу. Я не ставив дурних запитань. Вона швидко знайшла собі заняття — опікуватися нашим житлом.

Вона моторошно куховарила і страждала від цього — дівчинко, розслабся. Ми маємо де поїсти. Захочеш перекусити — ось холодильник. Я потягнув двері. Дістаєш лоток з яйцями. Ставиш пательню на газ, ллєш олії, тоді — цок. Ще раз цок. І ще разок.

Не люблю ранкових кафешок. Поготів не люблю світанків, моя стихія — аметистові вечори.

Яєшня в неї вийшла не з першого разу, однак заради мене вона навчилась смажити її. Більшого я від неї не вимагав.

Ми вечеряли в найшикарніших ресторанах. Увесь світ був до наших послуг. Крихітка сприймала все як належне, ні на що не скаржилась, нічого не вимагала. Їй вистачало, що я є і дозволяю висіти на моїй шиї.

Я не зчувся, як звик до неї. Її присутність здавалася мені самозрозумілою.

А потім це сталося. Чому ти не попередила мене? Про таке ми, крихітко, не домовлялися. Довелося зробити аборт.

Хоча я організував усе на найвищому рівні, в процесі виникли ускладнення. Я зробив усе, що залежало від мене. Зрештою, сама винна. Я мало не втратив її.

Інтуїція схильна помилятися, жіноча — не виняток. Кілька разів вона зривалася, проте невдовзі все втряслося. Життя повернулося в наїжджену колію. Ми здолали це. Дівчинка виявилася хороброю.

А невдовзі мені довелося зникнути. Так було краще для неї, для мене — для нас обох. Я не прийшов ні вночі, ні наступного дня. І не встиг попередити її — я ще не знав, що доведеться затриматися на довше, ніж думалося. Принаймні, її ніхто не чіпатиме. Вона не заслуговувала на приниження. Це було б несправедливо.

До неї так нічого і не дійшло. Скільки разів я відчував спокусу надіслати їй вісточку! Якби я зробив це, мене б уже давно не було.

Час спливає швидше, ніж нам здається. Того разу, як усі попередні, я повернувся. Атож, я повернувся. Звиняй, крихітко, що не зміг раніше. Так було треба. Повір, я постійно думав про тебе. Головне — що я тут.

Лише от... я не застав її. Я уявляв собі це дещо інакше. Прокручував чимало варіантів нашої зустрічі. Трохи хвилювався.

Що ж — я прорахувався. З чоловіками все більш-менш зрозуміло, жінки в цьому плані складніші. А може, це вона в мене така?