Цієї миті входить Лопахін.
ЛОПАХІН: Уклінно дякую.
ВАРЯ (сердито і насмішкувато): Винна!
(сердито і насмішкувато)
ЛОПАХІН: Нічого, мось-панно. Покірно дякую за приємне частування.
ВАРЯ: Не варто подяки. (Відходить, потім озирається і запитує м’яко.) Я вас не забила?
(Відходить, потім озирається і запитує м’яко.)
ЛОПАХІН: Ні, нічого. Ґулю, однак, нажене величезну.
Голоси в залі: «Лопахін приїхав! Єрмолай Олексійович!».
Голоси в залі:
.
ПИЩИК: Бачимо, чуємо... (Цілується з Лопахін.) Коньячком від тебе тягне, милий мій, душа моя. А ми тут теж веселимося.
(Цілується з Лопахін.)
Заходить Любов Андріївна.
Заходить Любов Андріївна.
ЛЮБОВ АНДРІЇВНА: Це ви, Єрмолаю Олексійовичу? Чому так довго? Де Леонід?
ЛОПАХІН: Леонід Андрійович зі мною приїхав, він іде...
ЛЮБОВ АНДРІЇВНА (хвилюючись): Ну що? Були торги? Та кажіть уже!
(хвилюючись)
ЛОПАХІН (зніяковіло, боячись виявити свою радість): Торги закінчили о четвертій годині... Ми на потяг запізнилися, довелося чекати до пів на десяту. (Важко зітхнувши.) Ух! У мене трошки в голові паморочиться...