ЛЮБОВ АНДРІЇВНА: Я не змогла! Я не змогла!
Обоє йдуть.
Обоє йдуть.
ЛОПАХІН (у дверях, їм услід): Завітайте, уклінно прошу! По скляночці на прощання. З міста не здогадався привезти, а на станції знайшов тільки одну пляшку. Завітайте!
(у дверях, їм услід)
Пауза.
Пауза.
ЛОПАХІН: Що ж, панове! Чи не бажаєте? (Відходить від дверей.) Знав би — не купував. Ну, і я не питиму.
(Відходить від дверей.)
Яша обережно ставить піднос на стілець.
Яша обережно ставить піднос на стілець.
ЛОПАХІН: Випий, Яшо, хоч ти.
ЯША: За тих, хто від’їздить! Щасливо залишатися! (П’є.) Це шампанське не справжнє, можу вас запевнити.
(П’є.)
ЛОПАХІН: Вісім рублів пляшка.
Пауза.
Пауза.
ЛОПАХІН: Холодно тут у біса.
ЯША: Не топили сьогодні, все одно їдемо. (Сміється.)
(Сміється.)