Заходить Гаєв, у правиці в нього покупки, лівою він витирає сльози.

ЛЮБОВ АНДРІЇВНА: Льоню, що? Льоню, ну? (Нетерпляче, зі сльозами.) Швидше, благаю...

ГАЄВ (нічого їй не відповідає, тільки махає рукою Фірсу, плачучи): Ось візьми... Тут анчоуси, керченські оселедці... Я сьогодні нічого не їв... Як я вистраждав!

Двері в більярдну відкрито; чути стукіт куль і голос Яші: «Сім і вісімнадцять!». У Гаєва змінюється вираз, він уже не плаче.

ГАЄВ: Стомився я жахливо. Даси мені, Фірсе, переодягнутися. (Виходить до себе через залу, за ним Фірс.)

ПИЩИК: Що на торгах? Розповідай!

ЛЮБОВ АНДРІЇВНА: Продали вишневий сад?

ЛОПАХІН: Продали.

ЛЮБОВ АНДРІЇВНА: Хто купив?

ЛОПАХІН: Я купив.

Пауза.