РазноеМоскальстр 211
Светлый фон

- Артуре, познайомтеся з нашими гостями з ближніх і дальніх країв. Панове, а це власне і є Артур Вікторович, який буде гарантом нашого порозуміння.

Москаль по черзі потиснув руки всім зібраним за недужим столом. Ніхто не представлявся і навіть не протягував візитних карток – сам факт того, що вони згромадилися в одному місці і в один час, красномовно свідчив, що їм відомо, з ким розмовляють.

Людина, за формальним запрошенням якої вони прийшли сюди ввечері, указала йому місце в голові столу.

- Ну що, Артуре Вікторовичу, запрошуємо сюди. Ми дозволили собі вже почати певні вступні усталення що до питання, хмм, як залатати заборгованість…

Лисіючий чоловік, що сидів з правої сторони від Артура, витер з чола піт хусточкою, відізвався слабким голосом:

- Благаю вас, Сергій Владиленович, давайте говорити про реструктуризацію… Так, принаймні, збережемо видимість.

- Ми зберігали її більше двох років, Юрій Дмитрович.

Очкарик напроти відкинувся в кріслі і кисло посміхнувся.

- Але ж може бути шанс, щоб хоча б трошки ще…

- Gentlemen, gentlemen. – Сивий, корпулентний австралієць підняв руки в заспокійливому жесті. - Please. If you would just calm down and let the situation resolve itself in its entirety. There is no way in the world that you'd be able to maintain this state indefinitely. Now, you might or might not have been aware of that when setting upon this path, and that’s no concern of mine. However, it is up to us all now to find a solution to the grievous situation that has arise novertime[53]...

Gentlemen, gentlemen Please. If you would just calm down and let the situation resolve itself in its entirety. There is no way in the world that you'd be able to maintain this state indefinitely. Now, you might or might not have been aware of that when setting upon this path, and that’s no concern of mine. However, it is up to us all now to find a solution to the grievous situation that has arise novertime

Всі замовкли, подивилися на зацькованого перекладача, що зіщулився десь позаду. Той дошкрябав якусь загогулину в блокноті, перевернув листок, поставив на ньому ще декілька воістину лікарських закорючок.

- Ну, якось так, хмм, ну… - поправився він на своєму стільчикові. – В цілому пан президент сказав, що… еее… попросив, не нервувати, бо… и-и-и… бо не треба нервувати, бо тільки… Перепрошую, почну ще раз. В цілому, пан президент сказав, що…

Австралієць поглянув на нього и тяжко засопів. Хлопець заїкнувся і замовк, блискавично почервонів и облився потом.

- А ніби що він мав сказати? Артур знизав плечима, виймаючи з течки аркуш паперу. – Ви мусите домовитися, ось і все.