Автомобіль підскочив на вибоїні, амортизатори аж застогнали. Серьожа подивився в дзеркальце, перепрошуюче скривився, їхня команда зараз обмежувалася двома одиницями, при чому, в джипі, що їхав за ними, було всього троє хлопців і тільки один порядний карабін. Більшість перелякалася і втекла, а ті, хто ще відповідав на телефонні дзвінки Сергія, не відважилися на таку акцію – вони певно боялися провокації.

- Шефе, вже близько.

- Під'їдь до головного в'їзду.

Затрималися перед брамою.

Москаль штовхнув двері, вийшов і встав перед броньованою плитою. Камера на кронштейні поволі повернулася, поглянула просто на нього… Він знав, що хтось там сидить, вдивляється в монітор і роздумує, а що взагалі діється, про що тут мова.

Відкриваючий механізм загув і заскрипів, Крило дещо відхилилося. Москаль показав Серьожі жестом: все в порядку, залишайся тут. Сам же сковзнув досередини.

Він підняв руки, бо охоронець вже йшов до нього; не кажучи ні слова, дозволив себе обшукати, так же спокійно віддав пістолет.

- Ігор Матвійович запрошує.

Тип показав дорогу рукою. В його обличчі було щось… щось дивного. Почервонілі очі, під ними мішки, злегка попеляста шкіра.

Увійшли на ганок. Охоронець штовхнув великі, різьблені та засклені вітражем двері.

Коли Москаль був тут останнього разу, це все виглядало… багатіше. Зараз величезна вілла лякала пустими місцями, на стінах вирізнялися прямокутники від знятих картин, з частини кімнат зникли меблі. В кришталевих вазонах стояли зів'ялі квіти; від бурої, мутної води тягло тяжкою, цвинтарною задухою.

Окрім стражника, що ескортував його, Артур нікого більше не бачив. У всьому величезному будинку ні живої душі.

Кирилов сидів в басейні, з якого спустили воду. В глибшій частині викладеного лазурними плитками прямокутника громадилися пусті і побиті пляшки, тут і там валялися упаковки від чіпсів та фаст-фуду, обгортки від морозива і пусті коробочки від китайської їжі. Газети, перемішані з порнографічними часописами, лежали в безладних купах, наче посохле листя.

- Артуре Вікторовичу! – викрикнув господар. Його голос відбився луною від стін, зрезонував в холодній, темній сауні. – Повернення з-за могили!... Яка зустріч!...

Москаль став на краю басейну, подивився на партнера в минулому. Виглядав той паскудно: землиста, покрита плямами шкіра, великі мішки під очами. З того часу, як вони бачилися в останнє, він потовстів на десяток кілограмів. Принаймні декілька днів він не мився… Судячи з запаху, він навіть не виходив з басейну.

- нащо це тобі було, Ігоре?

- Мені? Хеее, хе-хе-хе… Мені! Мені…