Юрист вийшов у двір. Він подивився на голі дерева, глибоко втягнув повітря і заблював сходи.

- Випийте, товаришу. – Хтось з посіпак підсунув йому фляжку. – Тяжко ж так, на тверезу голову… В армії служили?

Олег Владиславович мотнув головою, жадібно ковтаючи палючий коньяк.

- Ну тоді нічого дивного. Це ваш перший раз напевне?

Той кивнув, відірвався від шийки фляжки, жадібно ковтаючи повітря. Охоронець подивився на птахів, що летіли по небу, заткнув одну дірку носа пальцем і професійно висякався на сніг.

- Звикнете.

☭

Парою місяців пізніше

Будівництво йшло на повну. Три бригади день і ніч ставили стіни, заливали бетон і укладали будівельні матеріали, які привозили вантажівки, що приїжджали в світлі юпітерів. Вже було видно брилу будинку – великої, масивної конструкції з могутніми вікнами другого поверху, зростаючої з землі залізобетонним монолітом майже сліпого першого поверху трьохметрової висоти.

- Бункер, - буркнув головний інженер до архітектора. – Тип будує собі бункер Гітлера. Колись, ще у вісімдесятих роках, я був у Польщі. Там у них є щось таке, в лісах неподалеку від Калінінграду.

- Наш клієнт – наш пан.

Невдоволений, хоча і добре оплачений інженер розвів руками.

- Ну, ну, ясна справа. В такі часи, та ще й одержати халтуру на рік…

- На вісім місяців, - інстинктивно поправив йог архітектор.

- Не зрозумів?