— Та я про інше! Люпин зараз побіжить у ліс, прямо на нас!
Герміона сполотніла.
— Швидше! — зойкнула вона, відв’язуючи Бакбика. — Швидше! Куди нам сховатися? Сюди ось-ось припруться дементори…
— Вертаймося до Геґріда! Там зараз нікого немає… бігом!
Вони помчали, як навіжені, Бакбик тупотів за ними. Ззаду почулося моторошне завивання вовкулаки…
Вони добігли до халупи. Гаррі підлетів до дверей, рвучко їх відчинив, і Герміона з Бакбиком промчали повз нього. Гаррі заскочив за ними і зачинив двері на засув. Вовкодав Іклань гучно загавкав.
— Ікланю, цить! Це ж ми! — підбігла до пса Герміона й почухала його за вухом. — Ще б трішечки — і все! — видихнула вона.
— І все… — повторив Гаррі і припав до вікна.
Звідси було набагато важче спостерігати за подіями. Проте Бакбик, здається, дуже зрадів, що знов опинився в Геґрідовій хатині. Він улігся біля каміна, радісно згорнув крила і приготувався нарешті задрімати.
— Слухай, я мушу вийти, — промовив Гаррі. — Я не бачу, що там відбувається… ми можемо все проґавити…
Герміона глянула на нього підозріло.
— Я не збираюся нікуди встрявати, — швидко запевнив її Гаррі. — Але як ми інакше довідаємося, коли саме рятувати Сіріуса?
— Ну… добре… я зачекаю тут з Бакбиком… Але, Гаррі, будь обережний… там вовкулака… і дементори…
Гаррі вийшов і скрадливо обійшов навколо хатини. Здаля долинуло скавуління. Отже, дементори вже оточували Сіріуса… зараз до нього побіжать вони з Герміоною…
Гаррі дивився на озеро, а його серце несамовито калатало. Щомиті може з’явитися той, хто вислав патронуса.
Гаррі стояв біля Геґрідових дверей і вагався.
Аж ось і дементори. Вони виринали з пітьми зусібіч, прямуючи берегом озера у протилежний від Гаррі бік… Йому не доведеться проходити повз них…
І Гаррі кинувся бігти. Думав лише про батька… Якщо то й справді був він… треба з’ясувати…
Озеро наближалося, але там нікого не було видно. На тому боці Гаррі бачив слабеньке сріблясте мерехтіння — його власні спроби викликати патронуса…