Ґоблін похмуро кивнув головою.

У порожній вітальні Гаррі, насупившись і міркуючи, як бути, підійшов до каміна. Рон у нього за спиною сказав:

— Та він насміхається. Ми не можемо віддати меч.

— Це правда? — запитав Гаррі в Герміони. — Ґрифіндор і справді його вкрав?

— Не знаю, — розгублено зізналася вона. — У чаклунській історії нерідко дуже побіжно згадується про ті прикрощі, що їх чаклуни завдавали іншим магічним расам, але я не пригадую жодного натяку на те, що Ґрифіндор украв меч.

— Це ще одна ґоблінська байка, — сказав Рон, — з тих, де чаклуни завжди ґоблінів дурять. Наше щастя, що він не вимагає віддати йому чарівні палички.

— Роне, ґобліни мають усі підстави недолюблювати чаклунів, — сказала Герміона. — У минулому з ними поводилися досить жорстоко.

— Та ґобліни теж не пухнасті кролики, — заперечив Рон. — Вони повбивали море наших. Вони теж не гребували нічим.

— Якщо ми почнемо сперечатися з Ґрипхуком, чия раса лицемірніша й жорстокіша, то він тим паче не захоче нам допомагати!

Запала тиша, бо друзі думали, як знайти вихід з цієї ситуації. Гаррі глянув у вікно на могилу Добі. Луна щойно поставила біля надгробка гілочку лаванди в слоїку з-під варення.

— Слухайте, — обізвався Рон, і Гаррі подивився на нього, — а якщо так: кажемо Ґрипхукові, що меч нам потрібен аж до самого сейфа, а там ми його віддамо. А в сейфі лежить підробка! Ми поміняємо мечі місцями й віддамо йому підробку.

— Роне, та ж він їх розрізнить краще за нас! — вигукнула Герміона. — Це ж саме він зрозумів, що сталася підміна мечів!

— Та поки до нього дійде, ми ноги в руки — і прощай ґоблін-воблін…

Він не витримав погляду, яким його зміряла Герміона.

— Це, — неголосно мовила вона, — просто підло. Попросити, щоб він допоміг, а потім ошукати? І ти ще дивуєшся, Роне, чому ґобліни не люблять чаклунів?

Ронові вуха почервоніли.

— Добре-добре! Я просто так собі подумав! А ти що скажеш?

— Треба запропонувати йому щось інше, не менш коштовне.

— Чудово. Зараз піду й принесу ще один старовинний меч ґоблінської роботи, а ти його гарно загорни в подарунковий папір.

І знову всі замовкли. Гаррі був переконаний, що ґоблін не погодиться ні на що інше, крім меча, навіть якби вони й мали щось не менш коштовне. Але ж цей меч — їхня єдина й незамінна зброя проти горокраксів.