Через певний час я глянув на годинник.

— Ходімо, перехопимо чогось, — мовив я. — О другій нам бути біля трупарні.

— Так, я голодний, не снідав сьогодні.

Інспекторова опасистість красномовно свідчила, що він знає, де добре годують, і я повів Ларрі до ресторану, що його той рекомендував. Пам’ятаючи, що Ларрі майже не їсть м’яса, я замовив омлет і смаженого омара, а тоді попросив карту вин і, знов же керуючись порадою інспектора, вибрав одну з найкращих марок. Вино принесли, і я налив Ларрі склянку.

— Оце, як собі хочете, а випийте, — сказав я. — Може, вино підкаже вам тему для розмови.

Він слухняно перехилив склянку.

— Шрі Ганеша казав, що мовчання — це теж розмова, — стиха проказав він.

— Це нагадує мені веселе збіговисько високоосвічених викладачів Кембриджського університету.

— Боюсь, вам доведеться самому розплатитись за цей похорон, — повідомив він. — У мене немає грошей.

— Згода, — відповів я і раптом збагнув, що він мав на увазі. — Невже ви й справді втнули ту дурницю?

Він не квапився відповідати. Я запримітив у його очах знайомий глузливий вогник.

— Невже ви розпрощалися із своїми грішми?

— Лишив собі тільки на що дожити, поки прибуде мій корабель.

— Який іще корабель?

— У Санарі в сусідньому біля мене будиночку живе агент лінії вантажних суден, що курсують між Близьким Сходом і Нью-Йорком. З Александрії йому повідомили телеграфом, що з одного пароплава, який незабаром прибуде в Марсель списали на берег двох хворих матросів; його попросили знайти двох новобранців на їхнє місце. Ми з сусідою приятелюємо, й він пообіцяв мене взяти. На прощання я дарую йому свого старого «сітроєна». Коли я зійду на борт пароплава, у мене не лишиться нічого, тільки те, що на мені й кілька речей у валізці.

— Що ж, це ваші гроші, ваша справа. У вас молодість і воля робити, що вам заманеться.

— Так, я вільний. Ніколи ще я не мав такого відчуття щастя й незалежності. В Нью-Йорку одержу свою платню, буде на що прожити, поки знайду нову роботу.

— А як ваша книжка?

— Книжка? Закінчена й видрукувана. Я склав список людей, кому просив надіслати її; днями одержите примірник.

— Дякую.