18 лютого 2013, 12:46 (UTC +2) Серійний завод «Авіант», Київ

У кишені Авер’янова завібрував його приватний мобільний телефон — «Nokia» застарілої моделі, номер якої знали тільки обрані. Діставши мобілку, Григорій прочитав на екрані напис «ШАФІН». Кинувши швидкий погляд на двері кабінету і переконавшись, що їх зачинено, відповів на дзвінок.

— Чому ти телефонуєш на цей номер? — прошепотів перший віце-президент.

— Якийсь козел сфотографував мене на летовищі, — злісно виплюнув Дем’ян Шафін.

— Блядь! — лайнувся Авер’янов.

— На щастя, зі спини.

— Фу-у-ух. Тоді все о’кей. Не панікуй! І, бляха, не нагнітай без потреби! І без тебе несолодко…

— Я не нагнітаю, — відрізав Шафін. — Ти не хочеш запитати, звідки я дізнався?

Авер’янову раптом стало незручно в кріслі. Як там казав триклятий Ед Мерфі[89]? Якщо яка-небудь хрінь може статися, вона обов’язково відбудеться — якось так. Хоча незручно йому було з іншого приводу: Григорій відчував, що це лише початок.

— Ну? — брякнув він.

— Мені зателефонував Пеллерін. Захлинаючись, взявся розписувати, як він жалкує, що встряв у все це, як він мене ненавидить і що від початку знав, що так буде.

— Як буде?

— Хріново, Гришо, хріново! Слідчий, який очолює розслідування, надіслав Жерару знімок летовища, зроблений на ранок після катастрофи. Я стояв біля смуг, бачив, як прибула оперативна група, і вже йшов звідти, коли випадково потрапив у об’єктив фотографа, який знімав рештки літака. Я не знав… Ніхто мене навмисне не фотографував. Проте на знімку, надісланому слідчим, обведено мою голову, тобто слідчий цікавиться в Пеллеріна, чи той не знає, хто цей чоловік, якого виділено на фото.

— Твою мать, — прогарчав Григорій Авер’янов. — Ти теж молодець: надумав лазити аеродромом, коли там працював фотограф.

— Це ще не все, — голос у Шафіна зірвався, у ньому проскочили перші пискляві нотки, спричинені симбіозом люті, істеричної досади і переляку. — Знаєш, що написав слідчий у коментарях до надісланої фотографії? Він написав, що людиною на фото цікавиться Столяр! Твоя Столяр! Столяр, яка мала заховати справу під сукно, яка мала все провалити, яка… Чорт! Чо-о-орт!! Проблема не у Франції, Гришо, проблема у нас! У НАС!

«Джокер», — відсторонено зміркував Авер’янов. Таке трапляється. Він зіграв наосліп, сподіваючись підкинути опоненту «найслабшу» карту, а та виявилась довбаним джокером! «Нічого… Поки що нічого страшного не сталося», — підбадьорив він себе.

— Пеллерін біситься, — безрадісно мовив Шафін. — Каже, що виходить з гри.

— Заспокой його.